Тернопільський лікар із Синявки –втеран війни і медицини
Андрій Лепявко, лекція для студентів. 1961 рік.

У квітні виповнилося 90 років одному із патріархів Тернопільського державного медичного університету професору Андрію Лепявку. Ветеран війни і медицини – родом із нашої Синявки.

Стежки, опалені війною

Народився Андрій Григорович у далекому 1924 році у сім’ї синявських хліборобів. За переказами, рід древній, козацький. Босоноге дитинство проходило серед неповторних поліських краєвидів, на щедрій землі Менщини. Та так життя повернулось, що мусили Лепявки розпрощатися із малою батьківщиною.

Середню школу Андрій закінчував уже в Одесі (до речі, з похвальною грамотою), у цьому ж місті і до медичного інституту вступив. Після другого курсу добровольцем пішов на фронт.

Шляхи, відміряні солдатськими чобітьми, можна вивчати за нагородами: медалі «За звільнення Белграда», «За звільнення Праги», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Японією» якнайкраще розкривають всю воєнну географію Андрія Лепявка. Орден Великої вітчизняної війни І ступеня та медалі «За відвагу» і «За бойові заслуги» не дають місця сумніву у хоробрості воїна. А ще війна залишила на згадку про себе два поранення та важку контузію.

Терапевт, доктор, професор

У лютому 1949 року вчорашній солдат із відзнакою закінчив Одеський медінститут. Добровільно поїхав у зруйноване землетрусом місто Ашхабад (Туркменія), де працював два роки дільничним терапевтом. Потім – головним лікарем інфекційної лікарні.

«Умови життя та роботи були екстремальні, зате практичного досвіду набув величезного», – згадував Андрій Григорович.

Згодом молодий медик закінчив клінічну ординатуру, захистив кандидатську дисертацію, читав лекції з курсу воєнно-польової терапії.

У серпні 1959 року Андрія Лепявка перевели до Тернопільського медичного інституту, де він став засновником і першим завідувачем кафедри госпітальної медицини. У 1969 році – доктор медицини, у 1974-му – професор, автор понад 100 наукових праць і трьох свідоцтв на винаходи. Андрій Григорович гордився, що його колишні студенти стали відомими науковцями, лікарями та педагогами.

Достойна зміна

На жаль, у розквіті своїх творчих можливостей професор Андрій Лепявко був змушений залишити роботу за станом здоров’я. Далися взнаки наслідки бойової контузії та ускладнення після перенесеної на фронті малярії.

Діти Андрія Григоровича теж обрали лікарський фах. Донька Катерина – професор, завідувач кафедри фармакології, син Андрій – доцент кафедри внутрішньої медицини з англійською мовою викладання для студентів-іноземців.

І вони добре пам’ятають основний батьківський принцип, якого дотримувався протягом усього свого трудового життя: «Благо хворого – найвищий закон для лікарів».

Коментарі закриті.