Дивлячись на цю майже завжди веселу і усміхнену жінку, можна подумати, що вона щаслива, радіє життю і людям. Не пропустить жодної маленької дитини, аби не заговорити до неї і не обдарувати гостинцями. Свої ж онуки далеко – у Казахстані, Росії… Заміжжя без весілля Батько у Ганни був надто суворим. Його боялися всі його четверо дітей, дружина не мала права слова[Читати далі……]
У нього справді золоті руки. Диван, крісло, стіл, шафу виготовити або ж паркан новий поставити – будь ласка! Має Микола Григорович ще одне захоплення, яке додає йому сил і здоров’я. Цього ягідно-грибного сезону Микола Руденко побив рекорди «тихого полювання» минулих років. – Торік, приміром, я був у лісі 54 рази, позаторік – трохи менше, а нинішнього – 69 разів, –[Читати далі……]
Менянка Марина Скоробагатько має неабиякий хист до малювання. Ілюстрації, створені цією талановитою художницею, прикрашають книжки дитячої письменниці нашої землячки Тетяни Пакалюк. І кошенята, і мишенята У читальному залі районної дитячої бібліотеки вже кілька тижнів милують очі відвідувачів роботи Марини Скоробагатько – тут розгорнуто виставку її творів. Ось дві бабусі всілися на лавці коло тину і про щось ведуть мову. А[Читати далі……]
Менянин Микола Кобець не хоче віддавати вихованця у зоопарк. – Тут птаху воля. Політає, де хоче, крила свої розправить, і їсть він усе те, що йому найбільш смакує. І воду пити я йому даю тільки теплу. Нехай зимує, а далі видно буде – чи до своїх пристане, як ті з вирію повернуться, чи у мене залишиться, – розмірковує дідусь. –[Читати далі……]
<img src="http://nslovo.com/wp-content/uploads/2012/11/vilus.jpg" alt="" title="<SAMSUNG DIGITAL CAMERA& buy onlinegt;” width=”320″ height=”342″ class=”alignleft size-full wp-image-15263″ />Він рано зостався сиротою. Свого першого карбованця, якого заробив на Дніпродзержинській залізниці, не забуде ніколи. А далі було Стольне, яке стало для Михайла Семеновича рідним. І без батька, і без матері Татка свого Михайло не пам’ятає. Як той пішов боронити країну від фашистів, то так і залишився[Читати далі……]
<img src="http://nslovo.com/wp-content/uploads/2012/11/vishiv.jpg" alt="" title="” width=”320″ height=”327″ class=”alignleft size-full wp-image-15120″ />За фахом Любов Василівна – медик, а за покликом душі – берегиня роду свого, активіст сільського життя, велика рукодільниця. Від заступа – до Києва У школу Люба пішла у шестирічному віці – так прагнула до знань, що, будучи ще дошкільням, умудрялася тихо сидіти на уроках своїх старших друзів. Наука давалася легко[Читати далі……]
Трудовий стаж Михайла Григоровича стартував у 1953-му, коли йому виповнилося лише 11 років. Такий час тоді був, треба було щось і десь заробляти, аби на столі не було порожньо. Вийшовши на заслужений відпочинок, і досі не сидить без діла. Від свинопаса до водія – У тодішній колгосп «Серп і Молот» мене взяли свинопасом, – згадує Михайло Ковбаса. – Згодом довірили[Читати далі……]
«Нашого квіту – по усьому світу». Справді, українці, в тому числі і наші земляки, живуть у багатьох європейських, азійських і заокеанських країнах. З різних причин втрапили вони туди, але для деяких чужина стала Батьківщиною. Як же ведеться їм в далеких краях? Гість «Нашого слова» Олександр Нечипоренко, американець з восьмирічним стажем, розповів про власний непростий шлях до мрії та життя в[Читати далі……]
Вона і донині поєднувала б пісню і музику з точними цифрами і бухгалтерськими звітами. Але сталося так, як сталося – бухгалтер у сільгосппідприємстві став не потрібен, бо і самого господарства давно нема. Вижити допомогли… хрюші Незважаючи на професійність і більш як 20-річний досвід, дипломований бухгалтер одного дня синявському сільгосппідприємству став непотрібен. – Так я стала безробітною, – каже Олена Сенько.[Читати далі……]
Ця жінка за фахом – учителька. Нині, за станом здоров’я, дещо змінила свою роботу – працює бібліотекарем районної гімназії. А ще вона знайшла заняття для душі. – Якось телефонує мені дочка з Москви і з таким захопленням розказує, що у місті стільки дитячих майданчиків облаштували. Та всі такі гарні, неповторні, – розказує Раїса Анатоліївна. – Дочка запросила мене поїхати з[Читати далі……]
Стаціонарне відділення для тимчасового і постійного проживання непрацездатних і людей похилого віку у Стольному було відкрито у листопаді 2005 року. Нині там живе 35 людей, які потребують опіки і догляду. Для них створені усі умови – є газ, водопостачання, душові кімнати, чотириразове харчування… Хто ж ці люди, яким судилося доживати свого віку під казенним дахом і серед чужих? Нема радості[Читати далі……]
Валентина Петрівна давно вже не Федоренко. Носить прізвище чоловіка-югослава – Хорват. Нині вона з дочкою і онукою гостює у родичів у Жовтневому. Це її третій приїзд на рідну землю після 1942-го. Дорога в неволю Ніколи Валентині не забути того страшного воєнного року, коли її, 17-річну, та її сільчанок-одноліток посадили на підводи і повезли на залізничну станцію до Мени. – Був[Читати далі……]
Серед сільських дівчат і молодиць важко знайти ліниву. Зазвичай, усе уміють, якщо стали на правильну життєву стежину. Вони здатні корову видоїти і город обробити, пирогів у печі напекти і за святковим столом гарну пісню заспівати. Саме такою є Тетяна Сенько із Синявки. Бог її наділив таким же чоловіком – хазяйновитим і до людей добрим. Від долі не втечеш Після закінчення[Читати далі……]
Уже десять років живе у Городищі Володимир Васильєв – неординарна людина, музикант від Бога і невиправний оптиміст. Складна життєва стежина привела до села професійного віолончеліста та викладача музичного училища. Але саме тут отримав він духовний спокій, тут продовжують втілюватися в життя творчі задуми. І саме в нашому Городищі народжуються музичні програми, з якими учні та колеги Володимира Михайловича їдуть на[Читати далі……]
Обох їх добре знає не тільки Мена. До Людмил – великої і малої (так їх звуть поміж собою клієнти) – везуть і несуть взуття на ремонт чи не всі, хто не ходить босим по менській землі. Не панського роду Люда чи не зі школи мріяла стати швачкою. Подала документи до Київського навчального комбінату побутового обслуговування, а там, як виявилося, групу[Читати далі……]
Ганна Вишняк 25 років відпрацювала електрозварювальником. І 30 років виступає на сцені. Ця метка невисока бабуся є справжнім джерелом життєрадісності та оптимізму. Мудрість 82-х прожитих років і юний завзятий вогник у очах поєдналися в дивовижній жінці. Ганя Чорна із села Конела Черкаської області 1946 року по комсомольській путівці вирушила до Києва. Саме тут, працюючи на Київській гідроелектростанції, вона і здобула[Читати далі……]
Юлія Гришай має міцний характер, цілеспрямованість і витримку. Вирішила вчитися в одному із найпрестижніших юридичних вишів України – вступила на бюджет. Мріяла зі шкільних років працювати у правоохоронних органах – і стала слідчим. Родом Юлія з мальовничої Климентинівки, що належить до Ленінівської сільради. Дівчина з «глибинки», маючи простих роботящих батьків, гарно закінчила школу. І за прикладом старшої сестри подала документи[Читати далі……]
Лихо прийшло у молоду сім’ю Дем’яненків з Блистови 28 січня близько 20-ї години. Добре, що ніхто такої пори не спав: ні дев’ятирічна донька Ірина, ні її дворічна сестричка Вікторія. Вогонь повністю знищив житло. За сім годин згоріло нажите Олександр жив і виховувався у бабусі. Коли одружився на Олені із Семенівки, привів її теж у бабусину хату. По-сусідству жив далекий Сашків[Читати далі……]
Мурівка – серед наймалочисельніших сіл Менщини. Тут нині живуть чотири сім’ї: усього дев’ять чоловік. Іноді до Мурівки навідується дачник Гриша – поживе трохи, як захоче, і знову їде до міста. «І що їм треба?» Це запитання хуторяни позаочі ставлять журналістам – і столичним, і своїм. – Хутір наш як хутір, багато таких в Україні. А от унадилися журналісти до нас,[Читати далі……]
«Швидка» домчала до Жовтневого за 10 хвилин. До лікарні Оксану привезли вже тоді, коли відкрилася сильна кровотеча. Не зважаючи на ранню годину (близько четвертої ранку), гурт медиків кинувся рятувати жінку, аж виявилося, що це – пологи! На допомогу менським лікарям на власному автотранспорті примчали аж сім медичних світил із області. Шокована була і породілля: коли немовля поклали їй на груди,[Читати далі……]
