Педагоги й зоотехнік

У Березні соціальну роботу забезпечують Інна Заіко, Ірина Корж та Леонід Сорока. Вони почали працювати разом трохи більше року тому, коли на виконання соціальних ініціатив Президента України було розширено штат районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Відтоді вони стали в селищі і організаторами, і виконавцями культурно-просвітницьких і благодійних заходів центру соціальних служб. Вони ж здійснюють і так званий соціальний супровід сімей, які проживають, крім Березни, в Миколаївці, Ленінівці, Бігачі, Кам’янці.

Інна Василівна та Ірина Володимирівна за освітою педагоги, Леонід Дмитрович – зоотехнік. Перед усіма трьома було одне завдання: налагодити і вести роботу з неблагополучними сім’ями так, щоб не було потреби вилучати дітей і відправляти їх до інтернатів. Адже доведено: жоден, навіть найкращий інтернат не може дати дитині таку підготовку до дорослого життя, яку дає сім’я.

Але щоб виховувати дітей, сім’ї самій треба втриматися на плаву. На жаль, не всім це вдається. Підоспіти вчасно, надати допомогу тоді, коли складні життєві обставини ще не зруйнували остаточно віру в сімейні цінності, – основна мета діяльності соціальних працівників.

Порадять і допоможуть

Їм доводиться робити все: вчити мам, як правильно прибирати житло, як готувати. Навіть ходити разом закуповувати продукти для сім’ї, показувати, де краще і дешевше придбати той чи інший товар, побутову техніку.

Як правило, такі сім’ї соціально неадаптовані, взяти якусь довідку для них – ціла проблема. Бо вони просто не знають, які права мають і як тими правами скористатися. Мами і тата (якщо вони є) таких сімейств часто самі були вихованцями інтернатів, до життєвих проблем підходять не зі сторони «як це зробити?», а з більш звичної для них – «хто нам це зробить? хто нам це дасть?».

Був випадок, коли в хаті гасили пожежу, яку мама з малими дітьми не помічала, поки й не запалало полум’я. Іншого разу взимку, коли дороги замело-занесло, породіллю ледь не силоміць відправляли до лікарні, взявши на себе клопоти про те, як і чим її туди доставлять.

Велике значення в невеличкому колективі соцпрацівників має те, що там працює чоловік. Саме Леонід Дмитрович завдяки власному легковику вирішує багато транспортних проблем. А ще є першим консультантом і помічником для підопічних сімей в усіх побутових роботах, що здавна вважалися чоловічими.

Залишилася половина

Як повідомила директор РЦСССДМ Ірина Щукіна, із 22 фахівців із соціальної роботи, прийнятих в минулому році, залишилось 11. Більшість не витримали труднощів. Адже щоб тут працювати, треба мати певні риси характеру. І перш за все – відданість і уміння співпереживати, не боятися ризику (крім усього, в таких сім’ях не рідкість інфекційні хвороби, алкоголізм).

– Головне правило, якого ми дотримуємось у своїй роботі, – налагодити з підопічними дружні стосунки, – говорить Інна Заіко. – Ми не караючий орган, а допомагаючий. І не лише неблагополучним сім’ям, а й просто багатодітним родинам, молоді, які потребують консультації, підтримки, поради. Раніше ми йшли до людей, а тепер уже люди самі йдуть до нас.