Сьогодні на Менщині працює одразу декілька сільських голів-ветеранів. Є такі, хто головує вже понад 30 років. З нагоди Дня місцевого самоврядування, який відзначається 7 грудня, «Наше слово» започаткувало рубрику, під якою розповідатиме своїм читачам про найдосвідченіших сільських голів району. А також про тих, хто тільки починає освоювати премудрості головування. Цю тему запропонував нам сільський голова Слобідки Олександр Мозирко, який очолює громаду вже понад 20 років. З нього й почнемо.

Обрали як Назарбаєва

На цьогорічних виборах конкурентів у Олександра Мозирка не було. Він виявився єдиним кандидатом на посаду сільського голови й за нього проголосувало 93 відсотки виборців. Приблизно так колись обирали президента Назарбаєва у Казахстані, він теж був єдиним претендентом. Про такі показники у великій політиці тільки мріють.

До села корінний чернігівець, нинішній сільський голова, потрапив у 1981 році за розподілом. Привіз із собою майбутню дружину. Приїхав працювати вчителем математики. Незабаром Олександр Олександрович став депутатом районної ради, а згодом – очолив сільську громаду.

– У районі я чи не єдиний, хто свого часу закінчив тримісячні курси резерву директорів, – пригадує голова. – Постав перед вибором: їхати кудись працювати директором школи чи головувати у Слобідці. Обрав останнє.

Зі знаком «+»

За час роботи на виборній посаді разом із громадою вдалося зробити чимало. За планами, складеними ще у минулому столітті, до 2005 року село мали повністю обладнати електричними котлами та плитами. Але не сталося, процес навіть не було розпочато. Тож понад два роки тому за власні кошти газифікували село.

– Збирали з двору по 6 300 гривень, вклалися у трохи менші суми, решту повернули людям, – каже Олександр Олександрович. – Нещодавно газифікували та відремонтували ФАП.

У селі є і водогін, який забезпечує проточною водою центральну частину села. Раніше система була обмеженою, водогоном користувалися лише кілька об’єктів – лазня, дитячий садок. Згодом водопровід став доступним і для приватних споживачів.

– Зараз чекаємо на майстра з Чернігова, вийшла з ладу автоматика, – бідкається голова. – А поки водогін працює в ручному режимі.

Слобідська сільрада має структурний підрозділ по обслуговуванню населення. Є – три трактори, два комбайни, млин, столярна майстерня. Послуги селянам надають хоч і не безкоштовно, зате ціни прийнятні, люди отримують необхідну допомогу по господарству.

Мінус 17, плюс 1

– Наш найбільший головний біль – це дорога до села, – каже Олександр Олександрович. – Ремонт автошляху був у планах, дорогу трохи полатали, але ви ж самі бачили, у якому вона зараз стані. От була б у Слобідці цілителька чи ворожка – і асфальт би до нас добрий проклали, – напівжартома-напівсерйозно каже Олександр Мозирко.

Велика проблема у Слобідці – демографія. За останній рік померло аж сімнадцятеро, а народилася лише одна дитина. Для села із населенням у півтисячі мешканців статистика невтішна.

За тренера – комп’ютер

– Я математик не тільки за професією, але й по життю, – каже Олександр Мозирко. – Дуже люблю порядок і точність в усьому. Окрім як у роботі, свої нахили використовую ще й для гри в шахи та шашки. Останнім нещодавно став надавати перевагу.

– Команда державних службовців нашого району посіла друге місце в обласних змаганнях по шашках цього літа, – з гордістю каже Олександр Олександрович. – Щоб показувати високі результати, доводиться тренуватися з комп’ютером.

Коментарі закриті.