Щотижня надходять повідомлення з міліції про скоєні злочини. Готуючи інформацію про це, так і хочеться написати заголовок: «Знову билися. Багато». А якщо серйозно, справді, як свідчить статистика, кількість сімейних конфліктів стрімко зростає. І причина цього – матеріальне неблагополуччя, депресивність та зловживання алкоголем.
«Сказала: лежи й хоч здохни»
У Володимира – травма голови і струс мозку. До лікарні чоловік потрапив аж через два дні після удару. Каже, під час сімейної сварки дружина огріла його по голові товкачем і лишила напризволяще.
– Я знепритомнів, вже не пам’ятаю, як було, – розповідає. – Дільничного жінка викликала, а «скору» – ні. Хоч помирай. Так і сказала. У мене ж грошей не було. Хто в лікарню одвезе? Ото лежав-лежав – погано, я повзком до сусідки, та фельдшера визвала. Вже як «скора» приїхала, то жінка дала нехотя 200 гривень. А це на четвертий день ще 400 гривень передала і їжу. До того я лікарняне їв.
Питаю, що могло статися в родині, яку в селі не вважають неблагополучною. Років 15 тому переїхали сюди з Чернігова, хату купили, хазяйство завели. Мають трьох синів: у старшого своя родина, двоє дітей, середній навчається у Чернігові в училищі, найменший ходить у дитсадок.
– Усе у нас добре було раніше. Жінка дома господарювала, а я на заробітки їздив. У Києві, у Москві, у Житомирі робив, усі гроші додому віз, – розказує потерпілий. – А років три тому у нас і почалося… Як пішла на роботу – так і все. Держимо корів, коня, свиноматок, гектар картоплі обробляємо. Роботи багато. Вона ж два дні дома, а два – у магазині своєму сидить. Зарплату усю собі лишає. Каже, що не повинна одчитуватися за свої гроші. Ото і пішло зло. Звичайно, в любій сім’ї конфлікти бувають, а ми хіба не такі? Буває, що і вип’ю коли, а хто не випиває? А так щоб напитися і лежать – ніколи мені. І сіна стільки треба заготовить, і коло худоби, і на городі роботи хватає.
– Останній раз поскандалили, бо мені треба було ворота поставити, ремонт у кухні зробити, то й узяв гроші, що за бичка вторгували, – каже Володимир. – Вона як зчинила галас! Лікар каже, що вдарила мене мало не по скроні, ще б трохи – і вбила б. Як далі жити будемо? Не знаю. Вона і пробачення не попросила. А судитися мені ні за що. Має зарплату – хай судиться.
До речі, за словами Локнистенського сільського голови Володимира Кручка, люди в селі у більшості на стороні жінки. Вона порядна, працює, дітей виховує. Та й Володимир не такий вже й гуляка, роботящий. Ото як вип’є – так і почнуть конфліктувати. Років зо три вже таке в їхній сім’ї діється.
Сама жінка будь-які коментарі надавати навідріз відмовилася. «Заява в міліції – там і питайте, а плітки збирати не треба», – і поклала слухавку.
За словами начальника Березнянського селищного відділення міліції В’ячеслава Губенка, стосовно ситуації, котра трапилася у локнистенській родині, відкриті два кримінальні провадження – щодо обох членів подружжя. Слідство розбирається. Поки що можна сказати, що дружина скоріше захищалася. Бо сварки в родині стали регулярними, торік міліцію також викликали. Чоловік зловживає алкоголем, скандалить. Було, що шибки у хаті бив, двері ламав, з хати сім’ю виганяв.
Б’ються і ріжуться
Звісно, не вельми приємно копирсатися у чужих сімейних сварках, проте така наша робота – писати, чим живуть люди. Якщо вже у працьовитих сім’ях подружжя по голові товкачами стукають, то що коїться у родинах, де за горілкою світу білого не бачать?
– Пацієнти із наслідками домашніх конфліктів потрапляють до нас регулярно і все частіше, –
ділиться завідувач хірургічного відділення ЦРЛ Федір Надточій. – Частіше це, звісно, жінки. Але буває, що б’ють та ріжуть і представників сильної статі. Років зо два тому п’яний син прийшов просити грошей у матері, а коли та відмовила, так штурхонув носаком, що розірвав потерпілій нирку – довелося робити операцію, видаляти. Пам’ятаю, якось жінка підрізала чоловіка, подібна ж ситуація була і в Майському, де дружина нанесла удар ножем у серце. Ще одна обпекла чоловіка окропом. Або колись через ревнощі сестра сестру зарізала. У 2009-му пасинок накинувся на вітчима, а той вихопив ножа і зарізав нападника. Ще один випадок десятирічної давнини: у Березні п’яний син, прийшовши додому, хотів відрубати батькові голову, але спіткнувся і випустив сокиру, натомість сам загинув від рук батька. І хоча чоловік фактично зарубав власну дитину, його не засудили, бо оборонявся, та й не вперше потерпав від рук сина-садиста. Буває, і сусіди гамселять одне одного. Нещодавно у нас лікувалася 83-річна бабуся, котру штовхнула сусідка. У результаті – перелом стегна. Нині цю пацієнтку діти забрали до Києва доліковуватися.
Чому люди стали більше битися й знущатися над своїми ж близькими?
– Раніше за роботою було ніколи, – зауважує Федір Михайлович. Його підтримує і хірург Микола Богдан. – Нині через неробство зарплати люди не мають, то крадуть, горілку купують. А тоді б’ються. До нас після конфліктів практично усіх п’яними привозять.
До речі, цікаве спостереження. Якось прийнято вважати, що знаряддям домашнього побиття є сковорідка чи на крайній випадок качалка. А от і ні. Насправді чоловіки частіше б’ють кулаками та носаками, жінки хапають ножі.
Соромляться розголосу
За інформацією старшого інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями райвідділу УМВС України Лариси Кулич, у нинішньому році дільничними інспекторами винесено 64 офіційні попередження про недопустимість вчинення насильства в сім’ї. Співробітниками райвідділу складено 47 адміністративних протоколів. А 53 особи, які вчинили насильство в сім’ї, стоять на профілактичному обліку. На побутовому ґрунті цього року скоєно один злочин (минулого року – чотири).
Як свідчить практика, близько половини сімейно-побутових конфліктів залишаються прихованими аж до моменту скоєння злочину. Тобто, потерпілі не бажають, а найчастіше соромляться повідомляти про факти насильства в сім’ї або не вірять у можливість реальної допомоги з боку правоохоронців. Тому одним із основних завдань органів внутрішніх справ є протидія насильству та роз’яснення населенню, що приховування подібних фактів робить можливим скоєння таких злочинів і надалі.
Б’єшся – можуть арештувати
Важливим кроком у боротьбі з сімейним насильством стало закріплення адміністративної відповідальності за вчинення насильства, невиконання захисного припису або не проходження колекційної програми.
Названі діяння кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Санкція статті передбачає накладення на правопорушника штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Йому також можуть загрожувати виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20 відсотків від доходу. А в разі, якщо застосування цих заходів буде визнано недостатнім, правопорушник отримає адміністративний арешт на строк до п’яти діб.
Якщо особа протягом року скоїла подібні дії вдруге, тоді на неї чекає накладення штрафу в розмірі від п’яти до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, чи адміністративний арешт на строк до 15 діб.
