Учні Жовтневої школи відвідали славне місто Новгород-Сіверський. Із захопленням слухали розповідь екскурсовода про сиву давнину як малі, так і дорослі екскурсанти.

Та як би не було цікаво в музеї «Слова о полку Ігоревім», усіх, ніби магнітом, тягло в підземний хід, написали «Нашому слову» мандрівники. Ну як же хочеться заховатись, а потім зненацька вискочити, коли ніхто навіть не підозрює про твою присутність, і налякати до сліз дівчат, котрі чомусь усього бояться.

Пробираючись підземним ходом, розумієш, скільки багато невідомого таїть у собі сіверська земля. Та, на жаль, все менше стає людей, які хочуть пізнати таємниці минулого. А це ж так цікаво!

Мандрівники розглядали розкопки, піднімались на оборонну стіну, милувалися чудовими краєвидами придеснянського краю.

Скільки сягнеш зором – скрізь котять свою хвилю деснянські води. Розлилась цього року річка так, що навіть старожилам важко пригадати, коли востаннє таке було. Мимоволі згадаєш Олександра Довженка, який розповідав про сомів, що під час повені застрягали під піччю…

Та найбільше захопив дітей крейдяний кар’єр. От де можна заглянути в глибини землі і побачити те, про що розповідають на уроках географії. А ще шукали «чортові пальці», які допомагають від хвороб. Працівниця цеху, де переробляють крейду, розповіла, що ними лікують рани, які погано гояться.

Втомлені, веселі, загорілі, поверталися додому. Дехто умудрився прихопити із собою чималий шматок крейди: у хазяйських хлопців усе в господарстві пригодиться. Хто потай, а хто вголос мріяли про наступні поїздки в не менш цікаві місця. Їх так багато на нашій неньці-Україні…