Активна чи пасивна підтримка того, що робить Примаков і його команда, є діяльністю по знищенню Менської ОТГ.

 

 

 

Проблема не в Примакові, проблема в тому, що робимо ми як громада ОТГ. Проблема в тому, що частина з нас активно підтримує діяльність Примакова і його команди, а частина вважає таку діяльність допустимою, такою, котра не потребує найактивнішої протидії суспільства.

Примаков, Стальніченко та інші з їх команди під прикриттям самоврядування, по гібридному ведуть докорінно іншу діяльність, котра з самоврядуванням не має нічого спільного. По суті, твориться і зміцнюється кланове управління громадою. Призначення 20 голосами депутатів, серед котрих не тільки сумнозвісні радикали та аграрії, сина Валерія Гайдукевича заступником Примакова є тому черговим підтвердженням. Не беруся судити про ділові якості новообраного, якось не було нагоди з ними познайомитися, звісно, не рахуючи тотожних з волею Примакова голосувань у складі виконкому. Але те, що він працюватиме на кланові інтереси Примакова та його спільників, а не на інтереси громади, не викликає сумнівів. У всілякому випадку, нічого, що б ставило під сумнів таку переконаність, автору не відомо.

До речі, варто згадати, як Примаков концентрував увагу спільноти на тому, що в приватному підприємстві ТОВ “Менський комунальник” працює хтось з дітей керівника. В приватному! Примаков же належну громаді установу перетворив на притулок для своїх і Гайдукевича родичів, не говорячи вже про “радикальну сімейку”.

А що ж громада? Громаді продовжують згодовувати дешевий популізм. Пам’ятаєте, як казали про комсомольців, котрі талановито створювали проблеми, а потім героїчно з ними боролися? Так і тут. Спочатку Примаков зі Стальніченком та іншими членами команди зробив все можливе для створення кризи водопостачання, а потім, коли обленерго таки відключило електропостачання, голова “героїчно вирішив проблему”, зробивши те, що мав зробити дуже давно.

Згадуючи створені Примаковим проблеми бібліотекарям, медикам, водіям по вулиці Вокзальній  та багато інших, можна стверджувати напевно: єдине, що здатен робити Примаков з командою, так це створювати громаді проблеми для тиску на неї чи окремі її частини з метою встановлення абсолютної влади над громадою. Чим це має закінчитися, добре пам’ятає старше покоління на прикладі очолюваного тоталітарною комуністичною партією Радянського Союзу.

В Конституції прописано багато декларативних прав людей. Проте там немає згадки щодо права на самознищення. Але активне чи пасивне сприяння менян діяльності Примакова з його командою розцінити по іншому ніж самознищення неможливо.

Ось я й думаю, чи варто йти проти волі людей, заважаючи їм займатися руйнівною діяльністю? Чи я перебільшую, а насправді все добре і впевнено “наш паротяг вперед летить, в радикалізмі нам зупинка”?

 

Коментарі закриті.