Коли людей замість розвитку піднімають на боротьбу, то чекай біди. Розвиток вмикає розум, конструктивізм, творення як сьогодення, так і майбутнього. Боротьба активізує найтемніші, по суті тваринні складові людей.

Мисник за підтримки Давиденка організував продовольчий ярмарок для того, щоб надати людям можливість купити продукти по оптовим цінам. Раніше був створений популярний в Мені соціальний магазин. Гарні справи? Та безумовно!

Поставили торгові намети, з великої машини хлопці почали розносити мішки з цукром. І ось тут найпримітивніші створіння з криками про те, що принижують їх людську гідність, почали штурмом, як колись комуністи Зимовий палац, брати машину з цукром. І клясти Мисника за погану організацію. Як в таких умовах можна було порахувати гроші і повернути те, що заплатили по оптовим цінам за цукор, автор не знає. Судячи з усього, організаторам поведінка людей обернеться суттєвими збитками.

Чому подібне неможливе в цивілізованих країнах? Бо там на першому плані культура взаємовідношень. Є ця культура, буде й все інше. Виявиться суспільно-політичної культури менше певного рівня, в суспільстві починають верховодити шарикови з леніними та швондерами. Це вони в боротьбі за диктатуру бидла зруйнували Російську імперію і розкуркулювали та морили голодом українських селян.

Ну добре, то було давно, а чому сьогодні така поведінка є можливою?

Давайте поглянемо на діяльність сьогоднішніх політичних сил, приміром, радикалів.

Замість серпа й молота вили, але то не головне. Головне, це відсутність конструктиву, відсутність орієнтації на творення, натомість підбурювання до боротьби. Хіба не те саме робили комуністи? Що радикали збираються робити для того, щоб дати українцям роботу і гідну зарплату? Вони знесуть усіх, хто стоятиме на їх шляху! Чим закінчилася подібна політика в Радянському Союзі і фашистській Німеччині? Правильно, неймовірними трагедіями для мільйонів людей. І самознищенням тих країн, котрі її допустили. Хіба це те, що потрібне українцям?

Цікаво послухати і Геннадія Примакова на таємній прес-конференції, про котру ніхто, окрім “Менщини”, не знав. Винні всі інші. А що потрібно робити? Правильно, боротися за те, щоб Примаков і радикали очолили об’єднану громаду. Боротьба за цукор, котрий привіз Мисник, боротьба за посади в об’єднаній громаді, а в результаті що, дорожні знаки та лавочки? І зруйновані та спаплюжені ремонтом дороги та відсутність робочих місць?

Автор переконаний, що за будь-яких результатів виборів міську раду і КП “Менакомунпослугу” чекає найретельніша перевірка фінансово-господарської діяльності. Головне, щоб бухгалтерії не спалили, ховаючи сліди зловживань.

Ще одним аспектом боротьби є те, що в хід можна пускати все: брехню, підступність, обдурювання, наклепи. Для розвитку це неприпустимо, адже такими методами можна досягти лише деградації суспільства з усіма її негативними наслідками.

Боротьба не передбачає обговорення, адже дуже швидко з’ясовується, що вона тільки шкодить. Тому й така протидія висвітленню боротьби. На конференцію Радикальної партії для відеозапису і показу суспільству не пустили, коли прийшов на домовлене інтерв’ю до Примакова, то той нецензурно облаяв і вдарив дверима. А на таємній прес-конференції “Менщині”, куди автора, звісно ж, не запросили, розповідав, що винні всі інші.

Отже, перед менянами 30 квітня постане вибір: голосувати за вічну боротьбу самих проти себе, проти здорового глузду і покращення чи спробувати піти, як те робить весь цивілізований світ, шляхом розвитку?

Коментарі закриті.