Близько десяти років тому Оксана, Вадим і Петро Панченки звели на чотирьох сотках землі теплицю і стали вирощувати екологічно чисті огірки. Згодом площу розширили до семи соток. Нині ж вони вирощують огірки на 30-ти.

Два аграрники створили сім’ю

Ось такі апетитні огірки вирощують Панченки – Вадим і Оксана та Петро – брат Вадима (на знімку посередині). Фото автора.

Оксана родом з Дніпропетровщини. Свого часу з відзнакою закінчила аграрний вуз у себе на батьківщині. Вадим же здобув спеціальність аграрія у Харкові. Так сталося, що виробничу практику обом довелося проходити в Англії. Півроку Оксана працювала на полуничній плантації, а Вадим – на помідорній. Там, за кордоном, молоді люди і познайомилися, а згодом одружилися.

– Та практика багато чого дала, багато чому навчила, – розповідає подружжя.

Оксана каже, що у неї на батьківщині багато людей вирощують городину у теплицях, маючи таким чином заробіток. Коли Панченки приїхали у Мену, вирішили свої аграрні знання і досвід застосувати на практиці. Облаштували теплицю на чотирьох сотках і висіяли огірки.

Робота біля них щоденна, марудна і виснажлива. Та Панченки старалися і урожай їх порадував. Дідусь Вадима уміє плести лозяні кошики, то забезпечував онуків тарою. А ті понесли на базар продавати перші вирощені огірки. Покупців не бракувало. Свіжі, хрумкі і аж солодкі овочі меняни і гості міста розкуповували миттєво. То правду кажуть, що добра слава лине далеко. Отож і про Панченкові огірки дізналися у сусідніх з Меною селах і районах. Купували, хвалили продукцію, замовляли.

Це окрилило подружжя. Уже на семи сотках стали розводити огірковий бізнес.

Огіркове новосілля

У грудні минулого року Панченки придбали садибу у Пам’ять Леніна. І почали не з ремонту будинку, а з побудови плівкової теплиці на 30-ти сотках городу. Споруда вражає і радує зір – добротно зроблено все, із знанням справи.

Огірки Панченки висівають не одразу у тепличний ґрунт. Побудували на двох сотках міні-теплицю. Там у спеціальних біомішечках проростають зернятка огірків – у одному мішечку одна зернина. Висівають насіння у лютому, а коли воно проросте, розсаду висаджують у теплицю разом з ґрунтом, що був і мішечках. Таким чином коренева система залишається неушкодженою, а значить, міцною.

– Роботи в теплиці завжди вистачає, – каже Оксана, – о четвертій ранку ми вже на ногах. Просапуємо, підв’язуємо, пасинкуємо, поливаємо, а коли з’являться огірки – вибираємо. Вдень у теплиці працювати не можливо через дуже висок температуру. До речі, поливаємо ми свою городину тільки теплою водою, яку підігріваємо 15-кубовому котлі. Маємо свою водяну свердловину. Ось так відбулося наше огіркове новосілля.

Сорт огірків Панченки застосовують один – голландський гібрид. На чорноземі, якими багате село Пам’ять Леніна, він родить щедро – тонесенька шкірка і солодкуватий смак – такий овоч завжди бажаний на нашому столі.

Щороку Панченки збирають від 250 до 700 кілограмів огірків. Урожай мають двічі на рік: перший – у травні – червні, другий – жовтні – листопаді.

– У огірків цікава цінова тенденція,  розказує Вадим, – перший овоч завжди в ціні. А коли він з’являється масово на людських городах, можна на базар і не виходити – копійки вторгуєш. Восени – навпаки. Перші огірки йдуть не дуже – народ уже насолодився і на зиму насолив – наконсервував. А у листопаді овоч різко зростає в ціні, бо знову хочеться свіженького.

Цього року Панченки, окрім огірків, пробують вирощувати помідори, полуниці, солодкий перець, капусту.

Ящики не винні

Мріють Панченки про те, аби жоден вирощений огірок не пропав, не зів’яв, не переріс. У планах – запустити лінію по засолюванню городини. Та реалізація задуманого вимагає не тільки часу і коштів, а й усіляких дозвільних паперів та експертиз.

Нині ж Оксана, Вадим і Петро реалізують вирощену продукцію без проблем – мають довідку з сільської ради про наявність власного городу, надлишки урожаю з якого дозволяється реалізувати. Ще Панченки щомісяця здають огірки на аналіз, аби впевнитися у їх якості. За всі роки на городину жоден покупець не поскаржився. Навпаки, огірки замовляють працівники організацій, підприємств та установ міста, яким Вадим і Оксана привозять просто на роботу.

Звісно, що за високого і багатого урожаю городини дідових кошиків не вистачає, тому Панченки запаслися ящиками з-під бананів. Покупці, які не знайомі з огірковим бізнесом молодої сім’ї, іноді зауважують:

– Розказуйте про свої екологічно чисті огірки, так ми вам і повірили. Накупували десь, у ящиках привезли…

Звичайно, слухати таке неприємно. Але ж кожному не розкажеш про теплицю у Пам’ять Леніна. Оксана з Вадимом і Петром людськими пересудами не переймаються, оскільки мета – дбати про якісну продукцію, якою Панченки мріють забезпечити усе населення району, аби воно не купувало завізних огірків.

– Ми використовуємо у теплиці органічні добрива, – каже Вадим. – Під час росту огірків підживлюємо їх препаратом, який виготовлений на молочно-кислих бактеріях. Він, до речі, захищає розсаду і ґрунт від городніх шкідників. Отож, у нас ніяких хімічних препаратів, стимуляторів. Дурити нам нема резону, адже ми живемо тут, поряд з покупцями. Та й перевірку наша продукція проходить постійно.

 

Мітки:

Коментарі закриті.