Ця жінка за фахом – учителька. Нині, за станом здоров’я, дещо змінила свою роботу – працює бібліотекарем районної гімназії. А ще вона знайшла заняття для душі.

– Якось телефонує мені дочка з Москви і з таким захопленням розказує, що у місті стільки дитячих майданчиків облаштували. Та всі такі гарні, неповторні, – розказує Раїса Анатоліївна. – Дочка запросила мене поїхати з її сім’єю на море, а опісля – до Мени приїхати.

На море їхати Раїса Краснова погодилася, адже з однорічною онучкою Дашею побавиться і світ побачить. І рада була приймати у себе дорогих гостей. Але де ж її Даша бавитиметься?

– В інтернеті знайшла цікаву і корисну інформацію, як з різного непотребу виготовити без особливих зусиль дотепні іграшки, – ділиться Раїса Анатоліївна. – Почала з дірявих каструль – розмалювала їх, прилаштувала під квітники. А згодом пішло-поїхало: у хід пішли пластикові ящики, пляшки, одноразові мисочки і тарілочки. А ще – зношені туфлі, чобітки. Знайомі запропонували старі автошини…

Нині ж на подвір’ї у Раїси Краснової – ніби у казковому містечку. У далеку дорогу готовий вирушити паровоз, вагони якого зроблені з пластмасових ящиків; жирафа і зебра про щось міркують, а поміж ними причаїлися маленькі пінгвінчики. Не можна без посмішки милуватися такою собі царівною-жабкою.

Для онучки турботлива бабуся зробила і яскраву пісочницю – металеву балію розмалювала казковими героями, квіточками і доверху наповнила жовтим піском.

Поруч зі справжніми айстрами і чорнобривцями прижилися білі дзвіночки з пластикових пляшок, які так прикрасили і клумбу, і подвір’я господині. На сонечку вигріваються рожеві свинки – їх Раїса Анатоліївна виготовила з трилітрових пластикових пляшок з-під олії.

У затінку сховалися туфлі на високих підборах і модні чобітки, які бабуся вже не взуває. Тепер у тому взутті квітнуть чорнобривці і петунія.

– Багато ще в мене цікавих задумів, які я обов’язково реалізую, – ділиться Раїса Анатоліївна. – Мені подобається робити красу, це оригінально і цікаво. Сусіди заглядають до мого двору, перехожі. Це мене радує. І скучати не доводиться – малюю ескізи для майбутніх виробів, удосконалюю їх. Нове заняття захопило. Наступного літа для своєї онучки зроблю ще цікавіший куточок для розваг, нехай тільки підростає і приїздить до мене.






Коментарі закриті.