Рекламний вигляд менських радикалів докорінно відрізняється від їх справжньої суті.

Красиві буклети, улесливі слова на зустрічах, так цілеспрямовано вводять в оману виборців представники менських радикалів. А от спроба показати їх реальну суть викликає в них лють. Найбільшим ворогом радикалів є відеокамера, ну і, звісно, той, хто нею їх знімає.

Коли минулих виборів всі кандидати на посаду міського голови зібралися у великому залі Будинку культури для дискусії, радикали не прийшли, відкритий діалог з іншими кандидатами для них гарантовано програшний. Інша справа, за відсутності конкурентів розповідати окремим виборцям про те, які гарні радикали і які погані інші. Коли ж до радикалів приходиш з питаннями після виборів, вони роблять все можливе для уникнення спілкування під відеозапис. І недаремно. Варто згадати, приміром, намагання взяти інтерв’ю в депутата обласної ради Леоненка, можна згадати і те, як “експерт” від радикалів Шкарпітько під відеозапис облаяв всіх менян у залі.

Цілком закономірно менські радикали виставили охорону для того, щоб не допустити відеозапису їх конференції по висуненню своїх кандидатів на нинішніх виборах. Чому так боїтеся відеозапису якщо нічого не вкрали і нічого злого не плануєте проти громади?

Нездатні менські радикали діяти відкрито, публічно, тим більше відповідати на питання про свою діяльність.

18 квітня в приміщенні міськради Геннадій Примаков автору цього тексту висловив претензію щодо написаного про те, що Примаков боїться спілкування. Щоб підтвердити свою хоробрість погодився дати інтерв’ю наступного дня о 9 годині ранку. Зранку Геннадій Анатолійович використав звичний для нього метод, зобразив крайню ступінь образи за те, що автор відвідав дитячий садок і зробив матеріал про холод там.

Мабуть, роздратування ходом виборчої компанії зумовило те, що Примаков сконцентрував свою увагу на захованій в сумку камері і не звернув увагу на диктофон в руці автора. Ось тут справжня суть Геннадія Примакова і виявилася зафіксованою аудіозаписом. Образи, нецензурна радикальна лексика, прагнення не вирішити проблему а перекласти відповідальність за неї на інших, погрози, намагання спровокувати бійку ударом автора дверями – все присутнє в декількох хвилинах аудіозапису.

Навіщо автору всі ці проблеми, погрози, образи? Можна ж зробити вигляд, що не бачу справжньої суті радикалів. Мовляв, нехай хтось бореться за загальне покращення, а я почекаю. Але в такому випадку покращення точно не буде. Проте, є шанс, що вся Мена ходитиме з гаслами на зразок: “Примаков наш президент!”. Думайте меняни, чим буде опікуватися Примаков якщо його оберуть, вашими проблемами, чи боротьбою проти вас, щоб ви навіть питання задати йому не могли. Думайте.

Прошу до перегляду застерігаючи, що присутня ненормативна радикальна лексика:

 

 

Коментарі закриті.