У Мені є чимало вулиць і провулків, на яких завжди чисто. І не комунальники наводять там порядок, а самі їхні жителі.
Менська вулиця Таращанська – порівняно молода, вона з’явилася на карті нашого міста трохи більше 30 років тому. Була тут колись непролазна багнюка, а нині – чистота і порядок. Асфальтове покриття, водо- і газопідведення – усе це у таращанців є.
Чимало жителів цієї вулиці облаштували під своїми дворами гойдалки, гральні будиночки, пісочниці для дітей і онуків. А квіти і гарні декоративні насадження – чи не біля кожної садиби. Господарі обрамляють квітники на український лад: ставлять плетені тини, на яких висять розписані кухлики, полив’яні горщики. А влітку ружі та соняшники так милують око, що й не передати.
Дружні таращанці. Привезе хтось перегній, розвантажить у себе під двором, бо на город не заїхати – усі, хто може, беруть вила, лопати – і на поміч. За півгодини і сліду від гноївки нема. Або спиляє який господар трухляве чи переросле дерево у своєму обійсті – знову сусіди йдуть на поміч.
А минулої суботи жителі вулиці Таращанської влаштували стихійний суботник. Прибрали територію від своєї вулиці до сусідньої – Жукова, так званого болота. Вийшли з граблями, мітлами, сокирами, віниками не лише дорослі, а й молодь, школярі. Чоловіки вирубували поросль, діти збирали у мішки поліетиленовий та скляний непотріб, жінки загрібали суху траву і гілля, паперове сміття.
Працювали не з примусу, а за велінням совісті, тому і жарти були, і сміх. Молодь запланувала на узбіччі дороги, яку прибрала, посадити чорнобривці і ще якісь квіти, аби до самої зими радували зір.
Подібну акцію по прибиранню «не своєї» території провели деякі жителі провулка Шкільного, які прибрали територію поблизу річки Мена. Це зробили і ті, хто живуть по провулку Сидоренка. Щира їм вдячність за небайдужість до рідного міста. Вони не живуть за принципом «моя хата скраю».
