Прощай, Діджею...Коли політики забули, що немає нічого ціннішого за людське життя? За час бойових дій на сході України загинуло більше 1400 українських військових. Втім сказати точну цифру не можливо.

Кожного дня Рада національної безпеки та оборони звітує: в зоні АТО загинули 5… 10… 15 захисників батьківщини, та за кожним таким звітом стоїть людське життя, життя – якого більше немає. Не дарма німецький письменник Еріх Марія Ремарк писав: «Смерть однієї людини – трагедія; смерть мільйонів – лише статистика». Та в Україні, мабуть, не залишилося людини, якої б не торкнулася війна – чий син, чоловік, брат, друг чи знайомий пав, захищаючи нас.

2 лютого зранку на Майдані Незалежності було людно. Багато людей у військовій формі, чи не в кожного квіти, символічно перев’язані чорною стрічкою. Всі вони прийшли попрощатися з нашим земляком Вадимом Жеребилом та з його побратимом Русланом Бобуровим. Хлопці загинули 31 січня під час артобстрілу терористами міста Щастя Новоайдарівського району Луганської області.

Вадиму було всього 21, в батальйоні «Айдар», де він служив, його називали Діджеєм. Вибір такого позивного не дивний, адже він завжди був душею компанії. Вадиму вдавалося з усіма знайти спільну мову, тому складно знайти серед його однолітків в нашому місті когось, хто б його не знав. Навіть якщо траплялися складнощі шляху, він умів їх не помічати, умів радіти життю, заряджати позитивом інших. Іноді здавалося, що все погане обходить його стороною…

Вадим з гордістю носив вишиванку, що вишила йому бабуся. Носив до того, як це ввійшло в моду – до подій Євромайдану. Пізніше він стане активістом Революції Гідності. Там його патріотизм живився підтримкою однодумців. Саме він підпалив перший автобус на Грушевського. Коли він тримав охорону четвертого поверху КМДА, навряд чи думав, що за рік триматиме оборону стратегічного об’єкту – ТЕС у Щасті. Проте цього разу лихо не обійшло його стороною…

Вадим загинув, захищаючи Луганщину, Україну, світ.

Говорячи словами із пісні Володимира Висоцького, наші мертві нас не кинуть в біді, наші павші – стоять вартовими… Тепер Вадим триматиме оборону в іншому, сподіваюся кращому місці, інакше він просто не зможе. А нам лише залишається пам’ятати про подвиг, який зробив Вадим та зробили інші.

Вадим Жеребило був і буде завжди нашим захисником та нашою гордістю. В нашій пам’яті він залишиться хлопцем зі щирою усмішкою та відкритим серцем, яке оберігатиме своїх побратимів на передовій та друзів і коханих в тилу.

***

Третього лютого Мена прощатиметься з Вадимом, о 12.00 в Менському Свято-Троїцькому храмі відбудеться поминальна панахіда.

Тетяна ЛІТВІНОВА, спеціально для “Нашого слова”.

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;Don’t use regular white heat sink paste it can boil away(been there), use silver heat sink pastePor favor, inténtalo nuevamente.christian louboutin pas cher
The bawdy ol’ girl only took one song into her new Divine Intervention Tour to remind longtime fans why they fell for her in the first place.mulberry bag outlet
while the program is running meaning that more of CPU time is available to the program itself.sac kelly hermes
When you have two of those days in a six day stretch where you bid farewell to a pair of players with so much promise, well the potential snowball is impossible to ignore.hermes sac
When Silk hit Hilfenhaus’s third delivery to the boundary, the pressure had eased.mcm purses
Why Is the Game of Basketball So Popular

and around the world.mulberry outlet

“Some universities use one definition to capture a wide range of unwanted sexual contact referring to everything from forced sexual intercourse to forced voyeurism, stalking and dating violence,” said Catherine Carroll, the school’s Title IX coordinator.mk handbags uk
[Jeremy] Maclin, the story of his own, coming off an ACL tear never had a 1,000 yard season goes for 1,300 [yards], 10 touchdowns, All Pro guy.prada wallet

Коментарі закриті.