Пожежа забрала все, крім надіїВолодимир Єгоров жив у Мені з 1998 по 2010 роки. Тут же, працюючи в одній з дорожніх організацій, отримав травму, внаслідок якої залишився інвалідом. Одружившись вдруге, переїхав на Ріпкинщину, батьківщину дружини, також інваліда. В новорічну ніч внаслідок пожежі сім’я залишилася без даху над головою і засобів для існування.

Випробування

Долю подружжя Єгорових легкою не назвеш. Обом до зустрічі довелося пережити багато чого. У Володимира – сирітство, невдале перше одруження, травма, що призвела до інвалідності, відчайдушний пошук свого місця в житті… У Тетяни – важка хвороба, що прикувала до інвалідного візка.

Коли їхні шляхи перетнулися, кохання, що спалахнуло, дало обом друге дихання. Володимир власними руками зі старої дідівської хати в Неданчичах Ріпкинського району зміг обладнати затишне сімейне гніздечко. А Тетяна, на подив лікарів, встала з інвалідного візка і згодом народила чоловіку абсолютно здорову донечку Настуню. Життя налагодилось і, зігріте взаємною любов’ю і турботою, здавалося одним суцільним сонячним весняним днем.

Та Бог випробовує тих, кого любить. У новорічну ніч пожежа забрала у Єгорових і підремонтований будинок, і сарай, і все так важко нажите майно. Згоріло все, залишилися, в чому встигли вискочити з палаючої будівлі. Але найголовніше – живі і неушкоджені.

Про біду Єгорових «Нашому слову» розповіла менянка Тетяна Семененко. Приїхавши з Харкова в Мену разом з її сином, Володя колись жив у сім’ї Тетяни Василівни – пожаліла хлопця-сироту, який дуже гарно малював. У Мені, мабуть, і досі багато хто пам’ятає виставки картин Володі Єгорова, які неодноразово влаштовувалися в картинній галереї.

– Напишіть про Володю і його біду, може, хтось захоче допомогти, – попросила Тетяна Василівна.

В надії на людську доброту

Зараз Володимир Єгоров разом з дружиною і маленькою донечкою за допомогою друзів знайшли тимчасовий притулок у Славутичі в одному з гуртожитків. Але це – до 1 квітня. Потім їх звідти мають виселити. Куди далі – поки що не знають, але докладають усіх зусиль, щоб здобути собі підходяще житло. Підходяще – не в розумінні розкішне, а з огляду на свої фізичні можливості.

Один з варіантів уже знайшли – це скромна хатина на дві кімнати, але з газом в одному з сіл Куликівського району. У цьому селі є лікарня, школа і досить непогане транспортне сполучення, щоб в разі потреби дістатися до необхідних установ у райцентрі чи Чернігові. Але господар хоче за це житло аж 50 тисяч гривень, а Єгорови на сьогодні змогли зібрати лише половину. Чи вдасться? Надіються на Бога і людську доброту. Бо з двох пенсій, залишившись після пожежі навіть без найнеобхіднішого одягу і документів, заощадження робити дуже важко.

…Маленька донечка Єгорових Настуся ще не розуміє, яка біда спіткала їхню сім’ю. Вона інколи згадує лише дим і метушню, коли її виносили з палаючого будинку. Дай Боже, щоб і це стерлося з її дитячої пам’яті. І щоб Настуся мала не лише люблячих татка і маму, а й рідний дім, хай не багатий, але затишний і теплий.

Для всіх небайдужих, хто захоче допомогти Єгоровим: номер картки ПриватБанку Єгорова Володимира В’ячеславовича 4149 4978 1688 8285; номери телефонів – (095) 051-24-94, (095) 120-72-15.

Коментарі закриті.