Перші на Чернігівщині. Так можна визначити проект ПрАТ «Інтер­агросистема», спрямований на співпрацю з державною програмою підтримки розвитку тваринництва, що започаткована реформаторськими ініціативами Президента України Віктора Януковича. Подробиці та перспективи наш кореспондент з’ясовував у бесіді з генеральним директором товариства Сергієм ЮХИМЕНКОМ.

— Сергію Володимировичу, перш ніж перейти до суті ваших напрацювань, хочу нагадати, що людей завжди цікавить ґрунтовність підприємства, котре запрошує до партнерства. Скільки вже було фірм-«одноденок», усіляких «пірамідок». Які, до речі, не вгамовуються…

— Почнімо з того, що «Інтер­агросистема» завжди займалася виробництвом. Уже протягом чотирнадцяти років ми утримуємо і, що важливо, просуваємо наші позиції на дуже непростому агропромисловому ринку. Починали з традиційної для нашого регіону картоплі. Але взялися до звичної багатьом справи творчо, зав’язали тісні стосунки з науковцями, щоб досягнути максимальної ефективності. Запровадження найліпших сортів, перспективи подальшої переробки, а не тупого збуту сировини — такі були наміри, спрямовані на просування актуальних здобутків як вітчизняної, так і зарубіжної селекції на наших теренах. Майже одночасно взялися за спорудження заводу, який мав би пропонувати замовникам готову високоякісну продукцію. Намір вдалося завершити лише у 2005 році, через низку причин, від нас незалежних. Але тепер у Мені діє новітнє підприємство, яке спеціалізується на випуску чіпсів. Тут працевлаштовано близько двохсот осіб, переважно місцевих жителів. Скромна цифра — обсяг виробництва сягає 60 мільйонів гривень на рік.

— Отже, ще й соціальний момент — робочі місця, поповнення державної скарбниці.

— Так. Ми вибудували технологічний ланцюжок, образно кажучи, від поля до столу. А за цим стоять і заробітна плата, і соціально-культурні програми. Рахувати вміємо, і секретів немає.

— Гадаю, генерал Валентин Осипенко (голова Державної податкової адміністрації в області — прим. ред.) радіє…

— Ще і з тієї причини, що ми працюємо абсолютно прозоро. Жодних «конвертів», законослухняність із першого дня роботи підприємства. Всі наші працівники можуть спати спокійно.

— І отримувати з часом гідну пенсію, що теж важливо.

Наступний крок нашої розмови. Особисте спостереження. Протягом багатьох років переконуюся, що не лише утримують здобуте, але й просуваються далі за непростих обставин вразливої за дуже багатьма чинниками агропромислової галузі тільки ті люди, які постійно шукають нові напрями, шляхи диверсифікації виробництва, знаходять несподівані для конкурентів — у тому числі зарубіжних — рішення.
Судячи з уже почутого, це сповна стосується і вас.

— Розумієте, нині всім зацікавленим доступний величезний обсяг пізнання. Скажімо, нові технології Європи, далекої, здавалось би, Америки…

— Вона далека географічно. А інформаційно — на відстані простягнутої до Інтернету руки.

— Так. І коли дещо проаналізувати, доходимо висновку — проблем вистачає всюди. І у них, благополучних, теж. Але головне — зробити так, щоб, маючи багатющу землю і прекрасних на ній людей, ми не жебрачили, залишаючись нескінченно сировинним придатком «просунутого» зарубіжжя. Отже, потрібні насправді державницькі кроки.

Один із них, ініційований Президентом України Віктором Януковичем, спонукав ПрАТ «Інтерагросистема» до серйозної новації в нашій діяльності. Власне, це напрямок прориву. Ми виходимо з урядового рішення про спеціальну бюджетну дотацію фізичним особам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби. Але, вивчивши ситуацію, переконані — тут не обійтися без потужних і зацікавлених вітчизняних підприємств. До яких, з усією скромністю, можемо віднести й наше товариство.

І я, і мої колеги достатньо обізнані, щоби з тривогою сприймати процеси, які відбуваються у м’ясо-молочній галузі. Селянам усе важче утримувати велику рогату худобу, враховуючи непередбачувані (не без «допомоги» Росії) коливання цін. Коли молоко стає часом дешевшим за сумнівну «мінералку».

— Абсурд цілковитий.

— Ми прекрасно розуміємо, що це неправильно. Що це, м’яко кажучи, збочення. До яких відношу і той ганебний факт, що до країни кращих у світі чорноземів нині завозять з Аргентини, Бразилії, Польщі «блочне» м’ясо (пресовано-морожену продукцію маловідомого походження й терміну придатності — прим. ред.), а його тут дехто радісно заштовхує, розбодяживши з соєю, до ковбас.

— Буйволятину-кенгурятину…

— Та ще й генетично модифіковане паскудство. Вже є потужна громадська думка, що цього їсти не можна. Адже це все окошиться на здоров’ї наших дітей, іще й не народжених — теж. А про внуків і подумати моторошно — якщо тенденція не буде зламана. Попри потужне лобіювання та нескінченні витівки чиновників.

— Отут і переходимо до головного. Напрямок прориву, який ви запрагли розвивати, підставляючи плече ініціативам Президента і Уряду.

— Слід чітко розуміти, що за нинішньої соціально-економічної ситуації ніякого тваринництва без приватних господарів, без селян бути не може. Але вони потребують серйозної підтримки. Тут, до речі, замкнене коло — без тваринництва не буде й села. Бо там людина живе за рахунок молока, м’яса, вигодовуючи худобу завдяки землі. Цю проблему можна вирішити лише спільними зусиллями держави та зацікавлених підприємців агропромислової галузі. Знайшовши належні підходи і поєднавши зусилля.

— Що ж, інтригу ми нагнітаємо вже тривалий час. А тепер, будь ласка — резюме від Сергія Юхименка. Підозрюю: воно стане сенсаційним. За даними журналістської розвідки, ПрАТ «Інтерагросистема», замкнене досі на картоплярстві, різко розширює поле своєї діяльності…

— І розвідка доповіла точно. Головне — з початку наступного року, не пізніше травня, ми можемо утримувати в режимі інтенсивної відгодівлі три тисячі голів молодняку великої рогатої худоби.

— То в Менському районі, буквально на рівному місці, виникає великотоварне м’ясне виробництво. Як на мене, це явище не тільки регіонального, але за нашого часу й загальноукраїнського рівня.
Залишається розкрити механізм задуманого.

— Починаємо з порятунку рядового теляти. Пам’ятаєте, був культовий фільм «Порятунок рядового Райана»? Адже спостерігаємо дуже прикре становище. Теля, яке з’явилося в селянському господарстві, через 20 днів іде під ніж. Це явище — масове. Взяти лише селище Березна — там 20 підприємців, які займаються, відповідно зареєструвавшись, вирізанням цієї худоби. І заробляють гуртом десь півмільйона гривень за рік. Ніхто цього кусня віддавати не захоче. При тому чиновники, які хочуть дуже ретельно все контролювати, чомусь не помічають, що це відбувається з дикими порушеннями. Тваринок забивають і розбатовують у лісосмугах, потім там гниють голови, інші нецікаві замовникам шматки. Антисанітарія страшенна. Чому немає офіційної реакції? Здогадайтеся з трьох разів.

Тобто з державницької точки зору — все ненормально й недоцільно. Але комусь — дуже вигідно.

— Тільки ж як поламати налагоджену і ретельно «підмазану» практику?

— Працювати в парі з державою. Котра вже прийняла постанову Уряду про дотацію за невирізаних телят. Суми непогані — по 250 гривень за кожні три місяці утримання в господарстві. Але ПрАТ «Інтерагросистема» пропонує додатково, сподіваюся, не менш цікаві пропозиції.

Ми відразу даємо господарю тисячу гривень авансу за договір, що він це телятко нам продасть у травні 2013 року. Тоді ми забираємо телят, які з’являться на світ від вересня до січня. Ставимо їх на інтенсивну відгодівлю, умови утримання гарантують оптимальні прирости ваги. Забравши у травні телятко, розраховуємося за нього, з урахуванням авансу. Але й це ще не все. Кожний приватний власник отримає від держави належну йому дотацію в сумі 250 гривень за кожні три місяці утримання однієї голови молодняку великої рогатої худоби.

Є ще одна деталь. Держава наша примудряється найкращий закон обкласти такою кількістю папірців, тяганина з якими лягає на прохача тієї ж дотації, що часом людина ладна плюнути на все, а телятко віддати під ніж. Так от — у нашому випадку весь юридичний супровід бере на себе ПрАТ «Інтерагросистема». За свій кошт.

Чому ми такі добрі? Скажу відверто — розрахунки обіцяють нам, оскільки люди хочуть їсти справжнє м’ясо, в межах 20 відсотків рентабельності. Що цілком прийнятно для нашого товариства. А коли врахувати ще й соціальні, екологічні аспекти, розвиток галузі, то наша ініціатива видається плідною.

Взагалі-то, мене в радянській армії повчали, що жодна ініціатива не залишиться безкарною. Але… Сергій Юхименко за гороскопом Овен. І мене привабила цитата з астрологічного довідника.

«Овен — найперший зодіакальний знак. Він поєднує первісну силу і прагнення довести власну першість. Майстер починати будь-яку справу. Рішення його практично миттєві, а мобілізація сил для їх втілення — цілковита».

Що ж, недорізані телята можуть втішатися.

Ростислав МУСІЄНКО, “Хвиля Десни”.

Коментарі закриті.