Юрій Отрощенко дуже хвилюється за здоров’я батьків – вони так переживають за те, що сталося.

Микола і Галина Отрощенки усе життя страхували своє майно, будівлі і худобу у національній страховій компанії «Оранта». Грошовий внесок платили відразу після укладання договору і в повній сумі. Усе було добре до 19 квітня нинішнього року, коли в обійстя Отрощенків постукала біда.


Втратили годувальницю

У селі без корови і птиці не прожити. Усі путні господарі їх тримають. Сім’я Отрощенків – серед них. Усе у них добротне, своїм трудом нажите – і дім, і живність. Город запораний – словом, господарі вони міцні.
Біда прийшла раптово – захворіла корова-годувальниця. Яких тільки ліків не давали, якими відварами не напоювали – на одужання корівка не йшла. Син господарів Юрій працює у місцевому сільгоспкооперативі ветфельдшером, тож доклав усіх знань і зусиль, аби вилікувати корову.

Та сталося не так, як гадалося – 19 квітня довелося годувальницю здати на м’ясо приватним підприємцям. Худобина була застрахована на чотири тисячі гривень у НАСК «Оранта». Приватники сплатили Отрощенкам дві тисячі чотириста гривень, а решту (тисячу шістсот) мала б компенсувати страхова компанія.

Через два тижні Галина Миколаївна зателефонувала до «Оранти» і поцікавилася, коли можна отримати належні гроші. На тім кінці дроту порадили чекати.

У селі двір без корови – пустка. Отож Отрощенки купили на місце втраченої годувальниці нову.
– І одразу ж застрахували її від нещасного випадку, щоправда тепер уже в іншій страховій компанії, – каже Галина Отрощенко. – У моєї двоюрідної сестри теж пропала корова, то вона уже через три дні отримала гроші від компанії, де була застрахована годувальниця. У мене виник сумнів щодо «Оранти», тому я вирішила поміняти страховика.

«Ваші гроші – добивайтеся самі»

Галина Миколаївна чекала на гроші. Але – ні слуху, ні духу. Зателефонувала через місяць до «Оранти», у відповідь знову – не хвилюйтеся, чекайте. Минув ще місяць.
– Звернулася до Ощадбанку, аби дізнатися, чи не надходили на нашу ощадну книжку гроші, – плаче, розказуючи, жінка, – ні, не надходили. Телефоную у страхову компанію знову, де мені ще раз настійно радять набратися терпіння. Вони вже і по голосу стали мене впізнавати і заспокоювати.
Але Отрощенкам доволі таки набридли пороги «Оранти». У договорі страхування вказується, що виплата належних коштів здійснюється у місячний строк. А тут уже на четвертий повернуло, а, як кажуть, віз і нині там.
– Оце днями зателефонувала спочатку до Ощадбанку і, дізнавшись, що грошей нам нема, подзвонила до бухгалтерії «Оранти», попросила пояснити, що ж це таке робиться, де наша виплата за корову, – розказує Галина Отрощенко, – то у відповідь почула, що, мовляв, ваші гроші – от добивайтеся їх самі. Я ледь слухавки з рук не випустила від такої поради. То радили терпіти, чекати, сподіватися, а це вже самим шукати чи добиватися своїх законних грошей. Поплакала я, але слізьми горю не зарадиш. От і звернулася за розрадою до найближчої газети, яку моя сім’я передплачує весь час.
Роз’яснити ситуацію «Наше слово» попросило начальника НАСК «Оранта» Віталія Переверзу.
– Дійсно, є така прикра проблема з родиною з Кукович. Наша організація – безбалансова. Усе вирішується у Києві з виплатами і їх строками. Зі страхувальником Миколою Отрощенком стався неприємний інцидент – у його ідентифікаційному коді зроблено помилку при заповненні документа – набрано одну з цифр невірно. Стався збій. Готуємо всі необхідні офіційні папери до повторної подачі до Києва. Отож моя порада Отрощенкам – набратися терпіння і чекати. А взагалі «Оранта» виплачує вчасно своїм страхувальникам гроші. Ось від грози у багатьох вийшла з ладу побутова та оргтехніка, то всі, хто її застрахував, кошти отримали. І не малі. З Отрощенками і ще з однією сім’єю, в якої теж пропала корова, виникла така небажана ситуація. Запевняю, що це виняток, за який нам дуже неприємно.
Безперечно, правда має восторжествувати – сім’я за втрату годувальниці повинна отримати гроші. Але ця історія набула розголосу не тільки в Куковичах, що аж ніяк не додає честі страховій компанії.

Коментарі закриті.