Народилася вона хворобливою дитиною. З роками гіршало, одужання так і не настало. Нині 41-річна жінка має групу інвалідності, живе сама як може, а зимує у обласній психоневрологічній лікарні. Восени, а точніше у листопаді минулого року вона останній раз отримала пенсію. Через втрату паспорта гроші їй не видають.
44

З мамою жила добре

Родом Люба з Козилівки, що в сусідній Корюківщині. Понад 20 років тому її мама переїхала у Величківку. Час від часу Люба проліковувалася у районній та обласній лікарнях, вживала лі- ки – так і жила. Поруч завжди була мама. Разом вони і на городі працювали, у дворі і в хаті порядок наводили.

Хвороба не покидала дівчину, але і не прогресувала. Люба ходила в магазин за покупками, спілкувалася із сусідами. Жила нормальним розміреним життям, яке їй судилося Богом і долею.

Десять років уже минуло, як найдорожча для Люби і її брата Миколи людина відійшла у Вічність. Люба зосталася у хаті сама, як перст. У Миколи свій дім, своя сім’я, свої щоденні турботи і проблеми. Однак сестру підтримує, хоча і йому нелегко – постійної роботи не має, матеріально сім’ю забезпечує випадковими заробітками.

– За Любу у мене знаєте як душа болить, – жаліється він, – а що я можу зробити, як вона у мій двір боїться зайти і від мене тікає. Ото понесу їсти, поставлю під дверима… Торік, як не видали їй пенсії, бо не пред’явила паспорта, я пішов шукати документ у її хаті. Знайшов порвану сторінку. Знищила вона не тільки паспорт, а й свідоцтво про народження, пенсійне посвідчення. Нічого нема.

Щоб відновити усі ці документи, треба отримати дублікат свідоцтва про народження, а за тим і паспорт, і пенсійне. Для паспорта необхідна фотографія, однак фотографуватися Люба не хоче.

Помочі їй бажають усі

Сільський голова Величківки Віталій Ценцеря добре знає Любину проблему.

– Скільки разів я її умовляв, просив сфотографуватися на паспорт, – розповідає він, – обіцяв підвезти у Мену, заплатити за знімок. Наче пороблено їй – не погоджується ні на які пропозиції.

Жінка живе з того, що брат дасть, а ще – добрі люди. Брат не дає Любиному городу задичавіти – сіно там вирощує, гарбузи.

– Було б добре, щоб Люба постійно жила в інтернаті. Була б доглянута, нагодована, у безпеці. Брат у неї хороший, не думаю, що забуде її, не провідуватиме в тому закладі, – каже Віталій Ценцеря. – Але документи треба відновити. Хто ж без них куди Любу візьме?

Гроші не пропадуть

У селі подейкують, що вся сума неотриманої з грудня минулого року пенсії пропаде, Люба її у руках не триматиме. Мовляв, півроку мине і поминай, як звали.

Начальник управління Пенсійного фонду в Мен-ському районі Тетяна Лола категорично заперечує:

– Ніде неотримані гроші не подінуться. Як тільки буде поновлено паспорт, пенсію жінка за всі місяці у повному обсязі отримає. Ми б і зараз змогли б їй щось дати на прожиток, записавши на спеціальну відомість, однак пошта категорично відмовляється видавати гроші без паспорта.

Люба у спілкуванні відкрита. Вона знає, де народилася, коли переїхала у Величківку. Розказала, що має родичів у Олешні і Кучугурах, що на Корюківщині, але ті не приїздять і не провідують ні її, ні її брата.
– Я гарбузи сапую, що брат насадив, – каже Любов Василівна. – Він мені носить їжу, а інколи сусіди мені щось дають. Хочу документи відновити, але не знаю, як це зробити.

***

Після того, як у Величківці побував журналіст «Нашого слова», справа зрушила з місця.

За словами сільського голови Віталія Ценцері, брату Миколі вдалося умовити Любу сфотографуватися і заповнити необхідні бланки на отримання паспорта. Оскільки він буде виданий жінці тільки через місяць, паспортне відділення надало Любі Таран довідку, копію якої передано до пошти. На основі її жінка отримала частину пенсії. Решта буде видана за наявності паспорта, а також Любу Таран лікар-психіатр центральної райлікарні оформить на постійне перебування у спеціалізований заклад.

Мітки: ,

Коментарі закриті.