likari

Марія ЗЕМЛЯНСЬКА, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Нашого слова».

Дмитро Кравчук залишився один з двома маленькими дітьми: дворічним Матвієм та трирічною Уляною. На початку березня його молодій дружині Наталі гінеколог зробила укол лідокаїну. За десять хвилин 27-річна жінка померла.

Статистика відсутня

“За 10 хвилин після початку процедури у кабінеті щось почало гриміти, падати. Я зайшов туди. Наталя билася в конвульсіях на підлозі. Гінеколог покликала іншого лікаря, а сама давала дружині нюхати нашатир. Що таке покликати лікаря? Це хтось пішов на другий поверх, знайшов там когось, там узяли ліки, спустилися. Це зайняло не одну хвилину, а десь до п’яти. Коли він прийшов, то сам був у щоці, навіть не міг попасти шприцом в ампулу якихось ліків. Що кололи – не знаю. Судоми тоді вже були не такі різкі. На той момент вже стало ясно, що нічого хорошого не буде…”

Лікарі приречені помилятися. За оцінкою Міністерства охорони здоров’я Великобританії, в 10% госпіталізацій лікарі завдають шкоди хворим. Це близько 850 тисяч випадків на рік.

Яка картина в цілому по Європі? Така ж сама. Робоча група організації «Лікарні для Європи» дійшла висновку, що кожен десятий пацієнт європейських лікарень постраждав від небажаних ефектів лікування.

Скільки страждають в Україні? Такої статистики ані лікарні, ані медична влада, ані правоохоронці не ведуть. Так само немає ніяких даних, скільки лікарів відповідають за свої помилки.

На 100 днів нової влади міністр охорони здоров’я Зіновій Митник більше години розповідав, як нам потрібно обмежити рекламу ліків, чи повернеться свинячий грип, чому страхова медицина – це добре. Але коли вона буде запроваджена і як вона гарантуватиме відповідальність лікарів – з вуст головного лікаря країни про це не пролунало ані слова.

«Свідомо» відправило до міністра запит. І вирішило розібратися, а чому в країні, де більше 30 статей Кримінального кодексу передбачають покарання для лікарів-злочинців, як правило, такі злочини навіть не розслідуються?

Історія Наталі Кравчук стала сумною ілюстрацією нашого дослідження.

Немає куди скаржитися

“Протягом перших півгодини три рази приїжджав катафалк з моргу забирати її. Я зачинився в приміщенні і сидів сам, нікого не було. Вони її кинули у такому стані, у такому вигляді жахливому. Тільки лице накрили білим рушником. І все. Я її одягнув, вкрив і був з нею… Приїхала міліція, почали все це збирати зі свідками. Експерти районні, міські, міністерство, прокуратура… Стільки було людей – більше 20. Комісії шушукаються, у кого що не спитаєш – іди до того, до того. Розмовляти було неможливо, футболили. Що далі? Ніхто нічого не казав…”

У Британії незалежне Національне агентство з безпеки пацієнтів спеціально збирає інформацію про небажані медичні історії. До агентства можуть звернутися і пацієнти, і самі лікарі (анонімно). Кожна заява розглядається і фіксується у загальній відкритій базі даних по кожній лікарні. Будь-хто може подивитися, скільки претензій було до лікарні, перш ніж туди йти.

А в Україні? Людмила Солоп протягом семи років безкоштовно захищала постраждалих у громадській організації «Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів» і фактично започаткувала напрямок медичної юриспруденції в Україні. За її підрахунками, лише 10 – 15% людей намагаються довести провину лікарів.

– Кількість звернень прямо пропорційна освіченості та інтелектуальному рівню населення, – пояснює юристка.

А куди йти людям? Спеціального органу з розгляду скарг немає. До Міністерства охорони здоров’я минулого року надійшло 3 800 скарг на лікарів. Міністерство визнає, що навіть просто не всі розглянули.

Діагноз за пляшку

“Я мав особисту розмову з патологоанатомом після розтину. Він підтвердив, що дійсно у Наталі був поліп, передпухлинний, передраковий стан. Треба було терміново це робити. Це необхідно було знеболити і видалити. Він не міг багато говорити, але єдине, що я запитав – діагноз. Яке б горе не було, але я цікавився, хотів бути в курсі, щоб мене не «кинули», не виставили це все невірно. Він мені пояснив. Анафілактичний шок… Такий діагноз і я можу вам поставити після чого завгодно. Але чому це було? Через лідокаїн, зрозуміло. А вони написали по-хитрому”.

Кожен померлий потрапляє на стіл для розтину. Там патологоанатом ставить останню крапку в житті, точніше – смерті пацієнта. Розрізаючи тіло по шматочку, він бачить усе: від чого помер пацієнт, від чого його лікували, що пропустив лікар. Їхні висновки вносяться в графу «Причина» свідоцтва про смерть.

– За пляшку коньяку, якщо хороший патолог, можна домовитися, що причина буде трохи не повна, – розповідає лікар інтенсивної терапії. До його відділення щодня надходить безліч пацієнтів з усіма можливими діагнозами. Багато хто з них так і не виходять з лікарні.

– Ну помер онкохворий від пневмонії. А лікар її навіть не діагностував – у таких хворих воно практично не проявляється. Все одно б помер не сьогодні, так завтра. Чому ж патологу не пропустити цей факт, – прижмуривши очі, пояснює, вдивляється, як реагуватиму. – Тільки принципові патологи все пишуть, але з такими в лікарнях строго. Ну кому потрібен такий авторитет? Нікому.

Якщо родичі запідозрили кримінал і подали до суду, померлого розтинає не патологоанатом, а  судмедексперт. Зазвичай для медичних справ – це глухий кут.

Справа загиблої 18-річної дівчини після аборту у клініці «Гінультрамед» вже дев’ять місяців лежить у Київському міському бюро судово-медичної експертизи.

– Справа медична, а все, що стосується медицини, лікарів, лікарських помилок – це списується, – розповідає адвокат сім’ї дівчини Дмитро Євчун.

У Британії, щоб уникнути впливу Міністерства охорони здоров’я на судмедекспертизу при розгляді медичних справ, цю службу забрали з під його контролю. Там судмедекспертиза – частина Міністерства внутрішніх справ. В Україні – Міністерства охорони здоров’я.

Кругова порука

“Потім прийшли лікарі: котрий робив укол і котрий займався реанімацією. Почали всі ліки, шприци, що їй кололи, складати в пакет і забирати. Я їх зупинив і забрав це все. Зрозуміло, для чого вони це робили.
…На минулому тижні я дзвонив щодо результатів розгляду комісії – ще не було. Мені порадили забрати медичну книжку Наталі з лікарні. Я не знаю, яка медична книжка виявилася у слідчого, тому що всі медичні книжки дома, я спеціально перевірив. Я так розумію, що цей гінеколог завела окрему для цього лікування”.

«Розбір польотів». Так лікарі між собою називають комісію, що у випадку смерті пацієнта призначають у наших лікарнях. Цей розбір завжди проводиться за зачиненими дверима – без повідомлення родичам. Але головне – до комісії включають лікарів цієї ж лікарні! Ви б змогли викрити помилку колеги, за яку він має отримати п’ять років в’язниці, знаючи, що завтра такий самий колега оцінюватиме вашу помилку?

– Ну навіщо повторно травмувати близьких? – лікар терапії зачиняє вікно, за яким святковий концерт до Дня медика. – Їх же вже не повернеш. А якщо по кожній справі звертатися до суду, хто ж лікуватиме? Всі тільки і боятимуться помилитися.

Як в інших країнах? У Британії кожна справа розбирається комісією з лікарів з різних лікарень. Кожен член комісії ризикує власним авторитетом та довірою пацієнтів, тому зацікавлений якомога об’єктивніше розслідувати справу. Якщо комісія доводить провину лікаря – справа переходить до правоохоронних органів.

«Наша мета – упевнитися, що людям надають якісну допомогу в лікарнях, будинках для людей похилого віку та інших соціальних установах», – пишеться на сайті комісії.

В Ізраїлі «помилки лікарів» розбирає спеціальний етичний комітет. У ньому шість чоловік – два лікарі, причому один з іншої лікарні, юрист, психолог, представник громадської і релігійної організації. Коли це буде в Україні?

Що відповіло міністерство

– Ви до кого? Ігор Вікторович зайнятий, – тримає оборону жінка перед дверима з табличкою «Шпак І. В., директор департаменту з управління та контролю якості медичних послуг».

– Хай заходять, – лунає з кабінету.

– Медицина відноситься до виду господарської діяльності з високим ризиком для життя. Ми це розуміємо, – розлого починає Ігор Шпак. – Ви ж розумієте, на всі скарги Міністерство реагувати просто не може. По кожному ж випадку не буде направлятися комісія. Держава ж також має свій гаманець…

Розмова тривала півтори години, але повідомити вам з неї практично нічого.

Коли буде спеціальний орган з розгляду скарг? Невідомо. Як покращити об’єктивність і вчасність висновків судмедекспертів? «Це компетенція не мого департаменту». Чи будуть формуватися незалежні комісії для розбору помилок? Теж немає інформації.

Натомість представник МОЗу повідомив, що є плани запропонувати включити в законодавство саме поняття «лікарська помилка». Зараз в Україні на законодавчому рівні медичних помилок просто немає.

Страхова медицина допоможе

Усі п’ять законопроектів про запровадження державної страхової медицини, які подані до парламенту, передбачають створення загальнодержавного фонду. З нього постраждалі від помилок лікарів мають отримувати відшкодування. Але законопроекти припадають пилом (перший написаний ще 2007 року). Тому що депутати не можуть домовитися, хто буде розпоряджатися страховими грошима.

Коментарі закриті.