Політичний дурман для простого люду

Несподіваним атрибутом недавнього продовольчого ярмарку в Мені стали для мене агітаційні намети шести політичних сил, представники яких борються за депутатство в об’єднаній територіальній громаді, та партійні газети.

 

Кожне видання вихваляло своїх партійців і кандидатів (не членів, котрим довірено балотуватися). Як же розібратися пересічним громадянам у потоці інформації та закликах «виберіть наших»?

«ШОСТА ДЕРЖАВА»

Люди брали агітки, бо, як писав незабутній сатирик-гуморист Остап Вишня, «Газета – дуже велике й дуже поважне діло. Недарма ж її (газету) звуть шостою державою».

 

Треба лишень вміти нею користуватися, «щоб вона справді йшла до діла, щоб давала якнайбільше користі». Наприклад, скрутити «козинячу лапку» і покурити з кумом тютюну. Загорнути четвертину сала, щоб у торбі крихтами не обліпилося.

 

Або ж так: «Жнива. Ідете з газетою на поле. До обіду пожнивували, відпочити треба. Приходите до воза, піднімаєте голоблі. Сонце пече! Розгортаєте на голоблі і… холодок! Хропите, так аж за п’ятнадцять гонів чути. А в молочарстві хіба газета не корисна? Хіба можна ще чим так закривати глечики, як шістнадцятеро згорнутою газетою? Та нічим так не закриєте. А масло, везучи на базар, у що так загорнеш, як у газету? А в пасічництві без газети як без рук. Берете газету і йдете на пасіку. Бджола біля бороди: Дз-з-з!!! А ви її газетою. І запевняю вас, жодна не вкусить.

 

А садок! Та ніщо в світі, крім газети, не дає такого «вдовольствія» у садку, як газета!

 

У неділю, приміром, берете рядно, подушку, газету, йдете в садок і лягаєте під грушею. Мухи дзижчать, кусають. Накриваєтесь газетою. І спите… спите… спите, аж поки коні напувати час…».

 

Процитувала українського класика  без  натяку на приниження приниження ролі друкованих ЗМІ, бо й сама є газетяр. Траплялося бачити в домашніх господарствах і на базарах стоси нечитаних газет, а меняни все ж їх розібрали. Чи читатимуть – не знаю, я ж старанно проаналізувала всі, що потрапили до рук. Про граматичні та стилістичні помилки писати не буду (особливо «батьківщинівцям» треба засісти за словники). Шквалом обіцянок вражена й здивована.

 

Купа агіток не пропаде даром. Принаймні, люди напечуть гарбузових манників, розгадають кросворди, навчаться доглядати за садом, правильно збудують паркани, озброяться правовими консультаціями…

 

ХВАЛИ МЕНЕ, МОЯ ГУБОНЬКО…

Якщо й настане рай земний у окремо взятій громаді після 30 квітня, то неодмінно у Менській. Це саме той день, що має змінити історію Менщини на найближчі кілька років: будуть до кожного населеного пункту добрі дороги, зникне накопичене десятиліттями сміття, «кожне село, велике, маленьке, середнє матиме право на своє особисте життя, на свою лінію розвитку», депутатами стануть усі «чесні й порядні професіонали, патріоти»…

 

Надибала і на оригінальний намір однієї з політичних сил – замість важелів впливу взяти в руки «віжки». Не вірите? Цитую: «По завершенню виборів у громадах, коли наша потужна команда візьме у свої руки віжки, ми зможемо відстоювати право людей на землю вже на рівні керівництва громадою».

 

Обіцянки про краще життя, робочі місця, захист інтересів простої людини, розвинену інфраструктуру, всілякі пільги і т. д. – пісня не нова. У контексті написаного ще одна цитата: «Мало хто здогадувався, що обіцяне життя «по-новому» стане таким тяжким випробуванням для людей».

 

Так, саме громадяни обиратимуть своє майбутнє, представників до ОТГ, котрим довірять  і долю села, і свою власну, залишаючись наодинці з бюлетенями.

 

ХТО Є ХТО?

Щоб обіцяні зміни відбулися, громадяни спершу повинні розібратися: хто ж є хто у партійних списках, за кого з кандидатів віддати свої голоси.

 

Не один день дискутувала в Інтернеті нібито з колегами щодо свідомого вибору жителів Менщини. Переконана, що сільчани, котрим довелося пережити немало, таки відрізняють зерно від полови: проголосують за тих, кого давно знають і хто показав себе на ділі.

 

Мої ж віртуальні опоненти сумніваються в наявності здорового глузду та мудрості у виборців. Користувачка з ніком «Лиса Алиса» всупереч конституційному праву громадян написала, що «була б моя воля, я б взагалі заборонила голосувати до 25 і після 60». Така ось дискримінація за віком!

 

Є й інші радикальні точки зору як на виборчий процес, так і щодо свідомості сільчан. За кілька днів знатимемо, хто ж має рацію.

 

Тим часом, як кажуть, гадаючи на кавовій гущі, моє серце втішиться гороскопом, опублікованим в одній із газет. Саме  ракам усміхнеться доля: «Представники знаку, які наразі не зустріли супутника життя, познайомляться з людиною, про яку давно мріяли».

 

Хтось чекає виборів, у мене за пару днів – доленосна зустріч. 1 травня звіримо прогнози.

  Ольга Чернякова.

Коментарі закриті.