сказСаме стільки постраждалих від «братів наших менших» зараз у хірургічному відділенні Менської центральної районної лікарні отримують антирабічні (проти сказу) щеплення.

Скажений Дік

В сім’ї Власенко з Киселівки приблудний Дік жив з цієї зими.

– Спочатку проганяли його – думали, що поїсть наше господарство. А він щоразу повертався, – розповідає 46-річна Ніна Власенко. – Стало шкода бідолаху. Напевно, колись його сильно побили, бо на морді були шрами і одним оком він не бачив. Приманили його, прив’язали, стали годувати. Так він і залишився у нас. Назвали Діком (колись у нас була собака з такою кличкою). Раз і щеплення йому робили.

Надмірної агресії за ним не помічали. Правда, чужих Дік не любив. Коли брат чоловіка Славік приходив, то так гавкав, ледь з ланцюга не зривався. Але якщо бігав відв’язаний, то нікого не чіпав.

– Ми його побоювалися, бо собака велика, – каже мати Ніни, 83-річна Євгенія Григорівна. – Але шкоди до цього не робив. А тут раптом щось із ним сталося.

– 21 червня вранці я вийшла з дому – Дік бігає по двору, – продовжує Ніна. – А я ж його не відв’язувала, відпускала погуляти Жульку, другу нашу собаку. Напередодні ввечері вона так просилася! Говорю Діку: «Зараз корови на пасовище будуть йти. Давай я тебе прив’яжу». Він не завжди давався, так я, бувало, накину на нього воловод, веду, ніби на повідку, і прив’язую. Так зробила і цього разу. Але тільки взялася за ланцюг, як він мене за кофту – хвать! Я здивувалася: «Чого це ти надумав мене хапати?» Взяла палицю і легенько його – на тобі! Він і за палицю – хвать! «Та що це з тобою таке?» Прив’язала його. А поки збиралася на роботу, він знову відірвався. «Серьожа, прив’яжи собаку», – попросила чоловіка і пішла. Повертаюся з роботи, а у мене всі питають: «Що у вас там сталося?»

Про це розповідає Євгенія Григорівна, яка разом із зятем Сергієм була вдома. До господаря якраз прийшли його батько Григорій і брат В’ячеслав – молоти борошно. Поки чоловіки працювали, Дік знову відірвався, зловив і розірвав курку. Григорій хотів подивитися, куди Дік потягнув нещасну птицю, а той на нього накинувся і вкусив за руку. В’ячеслав теж не вберігся: прочинив хвіртку, а собака сидить на ганку. Він – назад, а Дік крізь щілину під хвірткою вкусив його за ногу. Не торкнув пес тільки господаря, який намагався його вгамувати.

Повернувшись з роботи, Ніна викликала ветеринара, Олександра Кобця. Він попросив господиню (до неї собака йшла охочіше, ніж до господаря) прив’язати пса.

– Я добре одяглась, взула гумові чоботи, стала кликати Діка. Він так жалісно на мене дивився! А як тільки я взяла привід, щоб прив’язати його, розлютився! Почав хапати привід, мене, але не так, щоб вкусити, а лише за одяг. Джинси прорвав, але ран немає. Я кричу, боюся! Чобіт виставила його він прокусив, але до ноги не дістав. Вкусив і сусіда Олександра Кугука, який так невчасно зайшов.

Нарешті я шматком м’яса приманила Діка. Закрили його в сарайчику, щоб спостерігати за ним. З сарайчика зняли шифер і через дах опускали миску з їжею. Поки Дік сидів під «арештом», розбив двері. Ми зробили ще одну, привалили її товстенними колодками.

Спостерігати за собакою треба було 10 днів. Дік їв (як і раніше, я варила йому супи), пив воду. Піни на морді не було. Але через два дні – у понеділок – здох. Ми викликали санстанцію. Вбили Жульку, тому що її Дік теж покусав. Його голову забрали на експертизу. Скрізь по двору нам провели дезінфекцію.

Завідувач хірургічного відділення Менської ЦРЛ Федір Надточій сказав, що попередній аналіз підтвердив у цієї собаки сказ, тому на антирабічну вакцинацію терміново викликали Сергія, Григорія, В’ячеслава Власенко та Олександра Кугука. Ніні поки щеплень не роблять, чекають результатів біологічної проби на мишах.

– Навесні, перед Великоднем, у нас по вулиці бігала лисиця, її застрелили. Може, це вона занесла заразу? Хоча ми не помітили, щоб вона побувала в нашому дворі, – говорить Ніна Власенко.

Мурчик і «якась руда тварина»

Товариш киселівців по нещастю – 61-річна Катерина Труба зі Слобідки. 21 червня її покусав власний кіт.

– У мене їх було троє. Мурчика я в хату не пускала. Давала поїсти на веранді. Перед цим його не було вдома два або три дні. В суботу прийшов. Бачу – якийсь він не такий, гойдається, очі каламутні. Кажу: «Це ж ти, напевно, бідний, охляв. Чи захворів? Пішли, я тебе погодую». Плететься слідом, хвіст волочить. І все «мяу» та «мяу». Я дала йому поїсти, молока налила. Пішла в будинок. Виходжу, а він як кинеться на мене! За руку вхопив за ногу, дряпає. Насилу я його за шкірку відтягнула! Кров по руках-ногах сочиться. Я перелякалася, не придумаю, що робити! Вхопила якусь хустку, стала кров витирати, а вона не зупиняється. Кинулася до нашої акушерки, вона каже: «Негайно в лікарню!» Там сказали, щоб я упіймала кота і поспостерігала за ним. Зловила. Більше він агресії не виявляв, був млявий. Через два дні здох. Мабуть, був хворий на сказ. Голову забрала санстанція. Результатів поки що не знаю. У Слобідці близько двох тижнів тому також бігала лисиця. Покусала собаку, так вбили обох.

34-річному Валерію Рудичу зі Стольного робити щеплення проти сказу доводиться вже в четвертий раз! Адже він – ветеринар, постійно контактує з тваринами, тому тричі заражався. В цей раз ветлікар постраждав не на роботі, а на рибалці:

– 18 червня я рибалив на Десні в районі Миколаївки. Відчув, як за ногу щось вкусило. Помітив лише, як майнула і зникла в заростях руда спина. Я кинувся слідом, але не знайшов тварину. Думаю, це була норка.

Коли матеріал вже був готовий до друку, я дізналася, що у Менську лікарню звернулася ще одна мешканка Киселівки – 25-річна Ганна Макоєд, яку 27 червня у власному дворі, в сараї, вкусив щур. Жінка стала сьомою «в компанії» пацієнтів, які змушені лікуватися через тварин.

Смертельна для людини хвороба

Сказ – це гостре вірусне інфекційне захворювання людини і теплокровних тварин, яке виявляється в специфічному ураженні центральної нервової системи і закінчується смертю. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворих тварин чи внаслідок попадання їх слини на свіжі рани, подряпини, мікротравми шкіри або слизових оболонок. Заразитися людина може від хижих (вовки, лисиці), домашніх (коти, собаки) або сільськогосподарських тварин. Від хворої людини до здорової сказ не передається (тільки при трансплантації органів). У рідкісних випадках можуть заразитися співробітники лабораторій, лікарі, які мають справу з вірусом.

Якщо у людини сказ проявилося клінічно – це 100-відсоткова смерть. До речі, в тому ж Менському районі були зафіксовані смертельні випадки. Порятунок від цієї хвороби – антирабічні щеплення: 6 уколів спеціальної вакцини протягом 90 днів. Схема вакцинації така: в той же день, коли був контакт з хворою твариною, на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й, 90-й день.

– В Менському районі з початку цього року було щеплено проти сказу 20 осіб, а за 2013-й – 34 людини, з них 1 дитина. Найбільше постраждали за останні роки було вакциновано у 2011 році: 79 осіб, з них 31 дитина, – сказав Федір Надточій.

Мовою цифр

По інформації., наданої відділенням особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів Головного управління Держсанепідслужби у Чернігівській області, в 2013 році.

Чернігівщині було зафіксовано 72 хворих на сказ тварин (27 котів, 14 собак, 15 лисиць, 7 корів, 6 єнотів, 2 коня, 1 дикий кабан).

А за 6 місяців 2014 року ця цифра – 13 тварин (4 – велика рогата худоба, 3 кота, 2 собаки, 2 лисиці, 1 єнот і 1 бобер).

В тему

Скільки людей по всій області постраждало від нападів тварин, порахувати дуже важко, адже медичну допомогу їм надають за місцем проживання, в районних лікарнях.. А в обласному центрі з початку нинішнього року після укусів тварин до травмпункту Чернігівської міської лікарні №2 (де цілодобово надають кваліфіковану екстрену допомогу, в тому числі і при контактах з тваринами для профілактики сказу) звернулися 260 жителів Чернігова, і ближніх сіл (за аналогічний період 2013 року – 292), Про це розповів завідувач травматологічного відділення ЧГБ №2 (травмпункт входить до його складу) Сергій Кушнір.

Ковальова Аліна, “Гарт” №27 (2676) від 3 липня 2014

Коментарі закриті.