У четвер, 3 серпня, делегація з Мени поїхала за досвідом до Городні.

 

 

Автор завжди критично ставився до створеної Неберою та Примаковим системи вивозу сміття. Тому після призначення Романа Мінця директором КП “Райкомунпослуги” завітав до нього поспілкуватися на тему подальшої діяльності комунального підприємства в цій сфері. В процесі спілкування було досягнуто взаєморозуміння щодо того, що нинішня система утилізації твердих побутових відходів вкрай недосконала та потребує докорінного покращення, і друге – метою покращення має бути покращення умов саме для громади, всі інші інтереси вторинні.

Зв’язався та поспілкувався з міністерством. Зрозуміти логіку міністерства не вдалося, їхнє опирання на розроблені ж ними норми є нічим іншим як рекомендацією прихованого оподаткування. Коли на місцях змушені підлаштовуватися під чинне законодавство, це зрозуміло, коли ж ті, з чиєї подачі приймаються закони, починають ліпити латку на іншу латку, це вже дурість.

Що робити? Від когось почув про позитивний досвід Городні, згадав, що Олександр Мисник неодноразово позитивно відгукувався про мера Городні. Звернувся з проханням домовитися про зустріч. Олександр Мисник домовився про приїзд менян в принципі, більш детально домовлявся вже Василь Зима, котрий теж знайомий з городнянським мером. Повіз Василь Зима, ще поїхав Роман Мінець та голова профільної комісії об’єднаної громади Петро Бурий. Ну і автор цього матеріалу. З апарату міськради, на жаль. ніхто не долучився.

За формою в Городні система начебто така сама як і в нас, тобто, ставка зроблена на поголовне укладення договорів. Щоправда, ніякої дурниці на зразок публічних договорів немає, з кожним працюють індивідуально. А от суть докорінно інша. В Городні люди знають, за що платять тариф-податок. Принцип такий – я сплачую щомісяця певну суму незалежно від кількості викинутого сміття, а комунальне підприємство забезпечує в місті чистоту. Чому діють через договори, а не ввели місцевий податок? Тому що комунальні платежі компенсуються субсидією, звісно для тих, хто її отримує, а податок ні.

Але є ще одна велика різниця, вона в системі контролю. Надлишково сплачені кошти по договору є добровільним їх даруванням тим, хто той договір уклав з боку клієнта. І підприємство може їх витрачати як заманеться, звісно, згідно статутних вимог. А от витрати отриманого податку контролюються цілком серйозно. Відповідно, у випадку укладення договору замість сплати податку, особливо гостро постає питання довіри і прозорості. Схоже, в Городні громада довіряє своєму меру. До того ж схиляється і автор матеріалу, просто послухайте спілкування з Андрієм Івановичем. Про те ж свідчить і чистота вулиць, жодного сміття!

В Мені ж докорінно інша ситуація, довіряти міському голові, котрий разом з головою районної організації радикалів зараз всіляко ухиляються від розгляду в суді справи, просто абсурдно. Відсутність довіри можуть замінити знання в умовах повної відкритості. Примаков та Небера все робили для відсутності відкритості, про наглядову раду поговорили та й забули, не створивши. Чому так, якщо нічого не збиралися красти і не крали?

Сьогодні, мабуть, всім потрібно поміркувати про те, яким шляхом йти менянам. Можливо, шляхом договорів з певними групами громадян, котрі чітко знають, скільки споживають послуги і скільки платять за неї. Цей шлях перспективний тим, що сприятиме створенню вуличкомів, ОСНів та інших форм самоорганізації населення. Можливо, більшість схилиться до схеми оподаткування шляхом формального укладення договорів. Але в такому випадку жорстко постане питання про систему контролю, щоб громада чітко знала, за що платить і куди та наскільки ефективно витрачаються її кошти. Тобто, з’ясування і визначення, як кажуть, в процесі. Сподіваюся записати на цю тему ряд інтерв’ю.

Ну і дуже рекомендую користувачам сайту “Нашого слова” подивитися спілкування з Городнянським міським головою Богданом Андрієм Івановичем. Порівняйте рівень спілкування з нашим Примаковим і, як то кажуть, відчуйте різницю!

Прошу до перегляду:

 

 

Напишіть відгук