На Чернігівщині це місто знамените сиром та мінеральною водою родовища «Менська Остреч». У Києві цієї води не знайдеш – конкуренти не пускають, а ось у Чернігівській області вона є у кожному магазині та кіоску.

Водичка ця досить смачна й, кажуть, що дуже корисна. Родовище розташоване на території санаторію «Остреч». Найкраще купувати воду менського підприємства «Нептун», а не чернігівського «Ясена». Менська більш якісна.

Сир у Менськомих так як і чернігівських , придбати не можна, він йде тільки на експорт, але в принципі його продають на сиркомбінаті. Місцевий хліб скуштувати теж проблемно тут він київський, як поясніюють місцеві жителі, він настільки неякісний, що його ніхто ек хоче купувати, тож хліб надходить лише до шкільних та дітсадівських їдалень.

А ще в Мені виготовляють фільтри до цигарок.

У Мені розташований єдиний в Україні провінційний зоопарк. Не звіринець і не зоокуточок, а справжній зоопарк. Він був створений у 1977 році. Ініціатором створення був сержант місцевої міліції Геннадій Полосьмак – фанатичний любитель тварин. Спочатку він збирав тварин в себе на подвір’ї: папуг, канарок, кроликів. Потім з’явилися куплені у браконьєрів вовченята (майбутні «актори» Джек і Пальма), лис, козуля.

У 1975 році Полосьмак «вибив» у районного керівництва земельну ділянку, на якій розпочав створення справжнього зоопарку. Тварин йому або дарували, або він їх купував… У 1982 році Менський зоопарк отримав статус загальнодержавного. Але на початку 90-х він міг зникнути. Місцева влада відмовилась від нього. Тоді, щоб якось «втриматись на плаву», керівництво зоопарку змушене було продати частину тварин із колекції. Але на щастя зоопарк вижив…

Нині він знаходиться на балансі обласної ради.

Зараз в колекції Менського зоопарку налічується 120 видів тварин (загалом понад 500 особин). Звичайно на території відчувається якийсь провінціалізм, але саме це додає особливого колориту зоопарку. І тварини тут досить доглянуті: леви та вовки, пелікани та страуси, антилопи та бізони, мавпи, ведмеді, леопарди…

“Північний вектор”. Текст Романа Маленкова Фото Олександр Ясенчук.

Коментарі закриті.