Фото Віктора КОШМАЛА.
Фото Віктора КОШМАЛА.

Торік напередодні Нового року отримала завдання написати про дракона. Шукала його на базарі, у крамницях, просто на вулиці… Телефонувала до Менського зоопарку. Але там сказали, що дракона потрібно шукати не у їхньому закладі, і не в Україні, а на острові Комодо. Запрошували нас приїхати до Мени напередодні 2013-го, коли увесь світ зустрічатиме рік Чорної Змії. Річ у тім, що зоопарк має власне зміїне царство і дуже сміливу доглядальницю тераріуму – Ірину Александрову, яка із задоволенням багато чого розкаже про своїх улюбленців. Отож настав час, і ми вирушаємо до Менського зоопарку загальнодержавного значення.

Відро меду для ласунів

На порозі нас зустрів заступник директора Леонід Воробей:

– Ось і зустрілися! Вас, напевне, цікавить тераріум? Але спершу хочу розповісти про наш чудовий заклад. Він – гордість жителів Мени. Це єдиний в Україні зоопарк, а раніше і в Радянському Союзі, який розташовано у райцентрі. Цьогоріч ми відзначали 35-річчя від дня його заснування. Маємо майже сто двадцять видів тварин, а особин – майже вісімсот.

За словами Леоніда Івановича, харчів вистачає усім, достатньо закуплено сіна, зернових, овочів, м’яса, риби.

– Півтора місяці тому один чоловік із Коропського району, на жаль, він не назвався, подарував для бурих ведмедів відро меду, – згадує Леонід Воробей. – Якби ви бачили з яким апетитом Ніка, Кнопка, Умка, Барні та Тімка ласували своєю найулюбленішою стравою!

У 2013 році у Менському зоопарку буде поповнення – зебра та рожеві фламінго. Також працівники та відвідувачі із нетерпінням чекають на відкриття нового павільйону для екзотичних тварин.

– Під час зимових канікул до зоопарку завітають школярі, – продовжує заступник директора. – Цьогоріч відвідали звіринець понад п’ятдесят тисяч осіб. Переважно люди приїздять із Чернігова та області, Конотопа, Сум… Також навідуються іноземці.

«Найотруйніша змія – я»

Господиня двоповерхового тераріуму Ірина Александрова у піднесеному настрої:

– Я нещодавно стала бабусею, у доньки Людочки народився первісток Ванюша. Жаль, що хлопчик з’явився не у рік Змії. Дуже люблю цих повзучих гадів! І піклуватися про них також.

– Але ж змії дуже небезпечні. Ви їх не боїтеся? – цікавимося у Ірини.

– Ні. Мої змійки ніколи першими не нападають. Якщо не провокувати у них агресію, вони поводять себе спокійно, – розповідає доглядальниця тераріуму. – Я завжди з ними намагаюся бути обережною, не роблю різких рухів. Відчуваю, коли змію можна взяти до рук, а коли цього робити не варто. За поведінкою визначаю, коли рептилії зголодніли.

За словами Ірини Александрової, змії переважно харчуються раз на тиждень. У їхньому раціоні – щури, морські свинки, кролики, курчата, каченята і вода. Найбільший тигровий пітон, завдовжки два метри і вагою понад п’ятдесят кілограмів, з’їдає за раз одного кролика або двох морських свинок. Маленьким рептиліям, наприклад, королівській гондураській змії чи індонезійському полозу вистачить і маленької мишки.

Коли ми розмовляли з Іриною, королівська гондураська змія саме приймала «ванну» у мисці з водою.

– Усі мої повзучі люблять водичку, а ще грітися на сонечку, – каже працівниця зоопарку. – Влітку виношу змійок на свіже повітря, спокійно кладу на травицю і спостерігаю, як вони повзають.

– Не тікали?

– Ніколи. Та й вони нікому не завдадуть зла. Найотруйніша серед них змія – це я (сміється). Якщо серйозно, то, за моїми спостереженнями, найагресивніший у нас тонкохвостий полоз. Він може й укусити людину.

– А Вас змія кусала?

– Було й таке. Не встигла вчасно прибрати руку і тонкохвостий полоз легенько мене вкусив. Не злякалася. Як бачите – і змія жива, і я.

За словами Ірини, у рептилій немає якогось специфічного запаху, шкіра у них суха і приємна на дотик.

– Мої підопічні дуже чутливі, – продовжує жінка. – Якщо перекласти рептилію до іншого місця, вона може навіть відмовитися від їжі і впасти у депресію. За три роки, саме стільки працюю у зоопарку, ще жодного разу змії не хворіли. Але якщо раптом це станеться, рятуватиме їх наш ветеринарний лікар.

Взагалі змії – досвідчені мисливці, вправно переслідують і вбивають жертву. Цікаво, що вони не можуть жувати, тому свою здобич ковтають повністю. Спеціальна речовина у шлунку розчиняє і кістки, і м’ясо, і хутро…

Як на мене, найгарніша рептилія – королівський пітон. Погляньте, яке у цієї «дівчинки» цікаве забарвлення. І характер хороший. А ще у нас є два королівські пітони-«хлопчики», яких ми називаємо «таможня». Цих змій кілька років тому вилучили на кордоні митники і віддали до нашого зоопарку. Відтоді до «братиків» і приклеїлося це ім’я.

На запитання, чи подобається працювати у зміїному царстві, Ірина без вагань відповіла:

– Я жити без своїх змійок не можу. Коли була у відпустці, у перші дні навіть не могла собі місця знайти. Отож раз на тиждень навідувалася до тераріуму. А донька з сином взагалі кажуть, що я вже марю зоопарком. Якось мені наснилися тварини, і раптом серед ночі я як закричу: «Випускайте страусів!» (Сміється)

«Флінтушка хороший»

У тераріумі, окрім змій, мешкають сова Соня, морські свинки, двометровий крокодил Гоша, два ще невеличкі нільські крокодили, які дружать із морською черепахою, рибки, хом’ячки, ігуана, крилаті і шипучі таргани, папуги, серед яких навіть є один, який вміє розмовляти як людина. Звати пташку Флінт. У його словниковому запасі є кілька слів: «привіт», «пока», «Флінтушка хороший», «Флінт король», «шкода», «Іра». До речі, з нами папуга чемно привітався і попрощався.

– Флінта до зоопарку привіз його господар із Чернігова, – розповідає Ірина. – Сказав, що йому дуже шкода віддавати пташку, але нічого вдіяти не може. Адже у їхній родині народилося маля, отож вирішили какаду, який дуже голосно кричить, подарувати зоопарку. Флінта я приручила, він залюбки дає лапку, знає моє ім’я, навіть зі мною цілується.

Вегетаріанка

В окремому скляному тераріумі відпочиває ігуана. Оптимальна температура повітря для неї 26-27 градусів тепла. +20 0С для цієї ящірки – справжній мороз. Вона має чудовий зір, бачить тіні на далеких відстанях. Очі їй служать для навігації, коли пересувається лісом, а також для пошуку їжі. Майже все своє життя ігуани проводять на деревах. Добре вміють лазити по віттю, а харчуються переважно рослинною їжею.

– Не знаю, якої ігуана статі, але вважаю її дівчинкою, бо вона дуже гарна, – із захопленням розповідає жінка. – Живе вона у нас уже два роки. Вегетаріанка. Любить їсти терту моркву, гарбузи, кабачки, банани та квіти і листя кульбаби. Коли у тераріумі на градуснику +27 С, ігуана з легкістю перетравлює їжу. Знає мій голос і дуже подобається, коли її гладжу. Час від часу обприскую її тіло водою, бо п’є ігуана через шкіру.

Розповідати про тваринок Менського зоопарку можна безкінечно. Всі вони особливі. Але ж нині рік Чорної Змії. Ми поцікавилися у Ірини Александрової, яким, на її думку, буде 2013 рік, адже з рептиліями вона, можна сказати, на ти.

– Нас усіх чекає спокійний, стабільний і не кусючий рік, – впевнена доглядальниця за рептиліями. – Якщо ми не дратуватимемо і не провокуватимемо ту чи іншу ситуацію, все буде добре! І ще: кожен має покласти до свого гаманця шкіру змії, щоб у вашій родині були гроші. З Новим роком!

Р.S. Під час інтерв’ю Ірину Александрову двічі вкусила змія. Нас, слава Богу, ні. Додому ми привезли шкуру пітона і по шматочку роздали колегам із редакції.

Лариса Галета, тижневик «Деснянка вільна».

Коментарі закриті.