сояЩе декілька десятиріч тому Чернігівщина не розглядалась, як регіон соєсіяння. Проте, значні зміни в кон’юнктурі внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, відповідно до світової тенденції зростання виробництва сої, певна зміна кліматичних умов в сторону потепління, створення скоростиглих сортів сої заклали підґрунтя до гарантованого виробництва даної культури в зоні Полісся України.

Соя – найпоширеніша зернобобова та олійна культура, яка входить до п’яти основних культур світового землеробства. В її насінні міститься в середньому від 37 до 42 % білка, 19 – 22 % олії, 26 – 30 % вуглеводів, вітаміни, ферменти, мінеральні речовини, пише Чернігівський монітор.

Скорочення на Чернігівщині посівних площ люпину, гороху, бобових трав може сприяти успішному зайняттю їх соєю. Вона є бажаною культурою в більшості ланок сівозмін, адже, за рахунок біологічної фіксації 70 – 80 % азоту з повітря, соя здатна на 60 – 80 % задовольняти свої потреби у цьому елементі. При цьому органічні рештки, що залишаються, є важливим джерелом азоту для наступних культур у сівозміні. Щодо економічної доцільності виробництва сої, то вона є беззаперечною.

У Чернігівській області за останні 13 років площі сої зросли у 120 раз і складають біля 40 тисяч гектарів з середньою урожайністю 16,8 ц/га. Загалом, реалізація потенціалу продуктивності сої у нашому регіоні може сягати 2,3-2,8 т/га.

Прогнози науковців свідчать про те, що тенденція росту як посівних площ, так і врожаїв, збережеться і надалі. Відповідно до Галузевої програми розвитку соєсіяння в Україні площа цієї культури у 2017 році може зрости до 2,0 млн. га.

Проте, на значній території Чернігівщини лімітуючим чинником поширення сої залишається теплозабезпечення, що не дозволяє висівати більш пізньостиглі високопродуктивні сорти. Посів таких сортів призводить до недозрівання їх у даних кліматичних умовах. Тоді як для скоростиглих і ранньостиглих сортів є відповідний рівень забезпеченості сумою активних температур, хоча для останньої групи він виступає граничною межею, що в певній мірі може бути ризикованим у вирощуванні, через явище фотоперіодизму.

Враховуючи дану особливість цієї культури, слід виважено підходити до вибору сорту, оскільки від цього, в значній мірі, буде залежати рівень його урожайності, що є суттєвим при застосуванні сучасних технологій.
У 2012 році до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, було зареєстровано 125 сортів сої. З них, вітчизняної селекції 89 сортів, або 71 %.

При цьому, скоростиглих сортів налічувалося 23 (18 %), ранньостиглих – 35 (28 %), середньоранніх – 46 (37 %), середньостиглих – 21 (17 %). Близько 46 % сортів, це сорти, внесені до Реєстру за останні п’ять років.
На Чернігівщині великого значення набувають скоростиглі сорти, які характеризуються меншою фотоперіодичною чутливістю і дозволяють значно розширити ареал цієї культури, отримати сухе товарне зерно, без досушування.

У виробництві сої на Чернігівщині залучений широкий асортимент сортів. Їх кількість сягає біля 30 % від загальної кількості сортів, внесених до Реєстру на 2012 рік. Значну частку за кількістю та площею, відповідно 53,8 % та 54,9 %, складають сорти, які внесені за період від 1 до 5 років. Лідерами за площею поширення є чотири сорти: «ПСВ 008», «Медісон», «Аннушка» та «Устя», які займають 58,1 % загальних площ сортових посівів. Дещо більше, 50 відсотків площ, зайнято сортами іноземної селекції. Всього налічується 12 таких сортів.

Лише науково-обґрунтований вибір сорту із застосуванням відповідної сортової технології, яка базується на біологічних особливостях, гарантує стабільний високий рівень урожайності.

Коментарі закриті.