На засіданні громадської ради запропонував звернутися від імені ради до голови держадміністрації з проханням не вивішувати до 9-го травня ні фашистську, ні комуністичну символіку. Всі, крім мене, проголосували проти.

Що ж, давайте подумаємо. Тих, хто думати нездатен, в чиїх головах замість розуму й логіки лише штампи, прошу себе не обтяжувати читанням цього матеріалу – користі він вам не принесе, а от настрій зіпсує гарантовано.

Війна – це завжди трагедія. Під час неї в хід йде все, на що здатні люди, як героїзм та благородство, так і неймовірна підлість.

Під час першої світової війни Кайзер проти Російської Імперії використав найстрашнішу в світі зброю масового знищення – світоглядну, відправивши в опломбованому вагоні носіїв комуністичної чуми та фінансово забезпечивши її поширення на ворожій території. Підлість спрацювала – Російська Імперія була зруйнована, а носії комуністичної чуми під виглядом миру підписали капітуляцію.

Німцям підлість Кайзера провидіння не подарувало – досить швидко у них спалахнула інша світоглядна чума – фашистська.

В основі обох складових червоно-коричневої чуми було людиноненависництво та діяльність по перетворенню людей у зомбі, котрі мали працювати на фашистську та комуністичну еліту.

Як українцям жилося під тими злочинними режимами? У «Весіллі в Малинівці» про це влучно сказано. Червона чума прийде – розкуркулює, розстрілює, голодом морить, в концтабори на каторжну працю відправляє, щоб КПРС жити було краще та веселіше. Коричнева чума прийде – також копіює червону – працювати на Третій Рейх змушує, також розстрілює і в концтабори відправляє. Одні до Третього Рейху українців з їхньої землі насильно переселяли, інші до Сибіру.

Як і належить всім темним силам, вони видавали себе за сили добра. З одного боку розтинався доктор Гебельс, з іншого сталінська пропаганда. Тих, хто розумів їх злочинну суть та боровся проти неї, знищували обидва режими. В результаті на території України була сформована категорія бездумних людей, котрі в житті керуються не розумом, а закладеними в них міфами. Одним з таких міфів є перемога у другій світовій війні.

То хто кого переміг, і хто що виграв? Одне зло перемогло інше зло. Для українського народу жодного позитиву від тієї, так званої перемоги, не було – його нищення та безсоромна експлуатація продовжувалася.

То хто ж виграв у другій світовій війні? Виграла червона комуністична чума та її еліта – вони отримали можливість і далі гнобити підкорені народи, в тому числі й українців.  Виграли західні німці – вони звільнилися як від однієї чуми, так уникли й іншої. Виграло світове співтовариство, котре позбулася загрози з боку фашизму, і частково зменшило загрозу з боку комунізму.

Чи завершилася війна добра і зла в травні 1945-го року? Ні, «гаряча» війна перейшла в «холодну» з постійними «гарячими» спалахами по всій земній кулі.

В серпні 1991-го року Імперія Зла ганебно розвалилася.

В цей момент український народ отримав свободу і державну незалежність.

Давайте порівняємо поведінку народів двох країн, котрі вирвалися з пазурів злочинних режимів – повоєнної Західної Німеччини і незалежної України.

Німці відразу відмовилися від фашистської ідеології і до цього часу жорстко переслідують будь-які її прояви. Натомість, нормою свого життя німці зробили демократію, відданість інтересам народу та загальнолюдським цінностям. В Німеччині поширення фашистської ідеології та її символіки є тяжким кримінальним злочином.  В результаті німці мають сучасну розвинуту країну.
Тепер давайте подумаємо, чому німці вчинили саме так, чому не намагалися продовжити справу своїх загиблих дідів і батьків? Чи лишень тому, що в 1945-му на їх долю випала поразка? Може хтось думає, що німці є нацією позбавленою гідності? Чому Японія відмовилася від реваншизму після капітуляції – що, самураї боягузи?

Ні, переміг розум, перемогло прагнення подолати зло і започаткувати розвиток та щасливе життя своїх народів.

Сьогодні неможливо собі уявити, щоб чиновник в Німеччині  дозволив публічне використання фашистської символіки – це було б розцінено як зрада національних інтересів. Важко навіть спрогнозувати, яка б доля спіткала міністра оборони, якби він дав команду підняти фашистські прапори над військовими частинами. І яка була б реакція світової спільноти.

Ні, для цивілізованих людей такий абсурд неможливий. Щодо українців, то тут ні розуму, ні здорового глузду не питай.

Щодо рішення в Києві про використання комуністичної символіки під час святкування перемоги одного зла над іншим, питань не виникає – там зібрані люди для котрих ніколи нічого святого не було, і котрих інтереси нації жодним чином не цікавлять – корупційна продажність є їх обличчям.

Але коли по всій Україні зберігають пам’ятники Кату України, коли знайомі тобі люди голосують за публічне використання злочинної комуністичної символіки, коли перемогу одного зла над іншим вважають святом, то яке майбутнє може мати така країна і такий народ?

Коли людина каже, що не може голосувати проти використання фашистської і комуністичної символіки, бо її дід в могилі перевернеться, то виникає питання про цю людину – навіщо вона складала присягу на вірність народу незалежної України?

Коли державні службовці не проти використання комуністичної символіки «в пам’ять» про загиблих дідів, то виникає питання – а яку долю вони готують своїм дітям та онукам? Хтось з дідів присягав комуністам, хтось з прапрадідів – туркам, хтось Російській Імперії, хтось Третьому Рейху та служив в поліцаях. Тепер що, в пам’ять про них розв’язати громадянську війну на самознищення? Я знаю, в українців дуже багато «доброзичливців», котрі всіляко вітатимуть такий розвиток подій і радітимуть, якщо ми звільнимо від себе територію. Недаремно українців постійно сварять, використовуючи будь-який привід – мовний, територіальний, релігійний, класовий, національний, регіональний, економічний, ідеологічний та безліч інших.

В результаті Україна руйнується, олігархи багатіють, сини українців їдуть працювати будівельниками по всьому світу, а доньки – повіями. Така ціна вірності українців злу, котре їх нищило нищить.

Дуже прикро бачити, коли люди, що за своїм статусом є державними службовцями незалежної України, діють в інтересах злочинних примар минулого і проти майбутнього України, проти майбутнього своїх дітей та онуків. Не можу розцінювати таку поведінку інакше, як зраду інтересів українського народу та української держави.

9 травня день скорботи по всіх загиблих у другій світовій війні, незалежно від того, хто під яким прапором воював – то була велика людська трагедія.

Якщо ж хтось хоче вшанувати переможців у тій війні, то давайте вшануємо і відсвяткуємо перемогу мудрого німецького народу, котрий викинув привиди минулого з своєї свідомості та життя і створив сучасну квітучу країну. Саме німці є справжніми переможцями, з котрих нам варто брати приклад.

Щодо використання комуністичної символіки, то мені соромно навіть уявити, якими дикунами ми виглядаємо в очах міжнародної спільноти, і яку долю готуємо своїм дітям та онукам.

Німці зрадили злочинне минуле своєї нації, і тому сьогодні вони переможці.

Ми зраджуємо нашу сьогоднішню державу, ми зраджуємо сподівання наших дітей та онуків на людське життя, але ми зберігаємо вірність злочинному минулому. Це – трагедія безумства.

Шановні українці, я вас прошу, давайте не будемо ганьбити пам’ять багатьох поколінь, котрі мріяли про щасливу Україну, давайте не будемо себе відчувати переможцями в тій справі, котра потім ганебно розвалилася через своє абсолютне безумство.

Шановні українці, давайте не будемо зрадниками своєї держави і свого майбутнього – це, щонайменше, просто безглуздо.

Коментарі закриті.