Була перемога одного зла над іншим. Саме перемогу свого зла сьогодні й святкують його вірні послідовники. Тоталітарне комуністичне зло перемогло тоталітарне фашистське зло.

При цьому комуністичне зло, і воно ж в перелицьованих шатах посткомуністичне, всіляко намагається ототожнити себе з тими, хто боронив свою землю від фашистського зла.

А для всього цивілізованого світу ці дні є днями скорботи за загиблими від розв’язаної тоталітарними режимами війни 1939 – 1945 років.

Відверто кажу – мені нецікаві промови різних посадовців оскільки вони, як правило, зводяться до ура-святкових гасел на зразок оприлюднених колишнім другим секретарем РК КПУ, а нині лідером соціалістів у Менському районі і міським головою Фесюном. Мені цікаві думки самих ветеранів.

Ветерани мудрі люди. І думки їхні мудрі. І щодо того, що від уламків перемігшого в 1945-му році тоталітарного зла відбиватися треба, і що пам’ятник Леніну Менська міськрада мала цивілізовано прибрати, а не намагатися його зберегти переоцінкою до захмарних значень, і що вшановувати потрібно й сьогоднішніх героїв, котрі полягли за свободу рідної землі, приміром, ту ж Небесну сотню.

Але чому моя спроба поспілкуватися безпосередньо з ветеранами викликала таке незадоволення в представників правлячої в Мені Соціалістичної партії, приміром, депутата Менської міськради, головного спеціаліста по тваринництву Менської РДА, члена Соціалістичної партії України Миколи Білеця?

Думаю, хвилювання соціалістів недаремне. Вони розуміють, що рано чи пізно в Україні відбудеться те саме, що відбулося після війни в Німеччині – народ і його майбутнє відмежується від злочинної тоталітарної ідеології. І момент цього відмежування стане початком справжньої Перемоги, перемоги інтересів народу, перемоги розуму і успішного майбутнього над соціал-комуністичною злочинністю. Загиблим же шана. Всім. А нам, живим, необхідно думати про майбутнє, про те, щоб знову тоталітаризм в тому чи іншому вигляді не лив людську кров.

Щодо обеліску. Звісно ж, він збережеться. Більше того, думаю, що меморіальний комплекс доповниться пам’ятними знаками іншим борцям за волю і щастя України та українського народу. А от символізувати перемогу одного тоталітарного зла над іншим він перестане. І чим швидше це станеться, тим краще. Тим швидше тоталітаризм припинить руйнувати наше життя та вбивати українців як в Києві, так і в Криму, Слов’янську, Одесі та інших українських землях.