У районному краєзнавчому музеї відбулася зустріч колишніх воїнів-афганців з десятикласниками районної гімназії.

Розпочався захід екскурсом у минуле. Директор районного краєзнавчого музею Віталій Крутий розповів про передумови і хід афганської війни, молодший науковий працівник Ігор Андрієнко ознайомив з біографіями уродженців нашого району Анатолія Бурковського, Володимира Жили, Петра Мордашка, Сергія Тітовського, Валерія Яцухна, які загинули на чужій землі.

Колишні афганці Микола Пустовойт з Мени та Володимир Дудко з Миколаївки поділилися спогадами про свій бойовий шлях. Розповіли про те, як почувалися наші воїни в чужій країні, про стосунки з місцевими жителями, про похідний побут радянських солдатів, а також показали фотографії тих часів, що зберігаються у їхніх домашніх архівах.

Микола Іванович та Володимир Петрович відповіли на запитання юнаків і дівчат. А вони були досить непростими. Зокрема, у Миколи Пустовойта спитали, чи страшно було вбивати людей, на що той відповів:

– В афганській війні ми в штикову не ходили. У нас була автоматична зброя, і найближче з ворогами зустрічалися метрів за 30. Якщо ближче – вогневий контакт. Ми бачили трупи, поранених, а де чиї були кулі – хтозна. Там важко було розібрати, все знає тільки Бог, він і розсудить. А щодо страху – ми виконували наказ і свій обов’язок, обумовлений присягою, і в той момент бачили перед собою конкретного ворога. Якщо ви дивились фільм «9 рота», там, я вважаю, відсотків на 70 життєва правда.

До речі, подібні виховні зустрічі з молоддю – один з основних напрямків роботи районної організації ветеранів-афганців. Олег Павленко, теж колишній воїн-інтернаціоналіст, написав у своєму вірші «Побратимам»:

Кріпіться, друзі-ветерани,
Не дивлячись на грози долі,
Нехай вас не турбують рани
І в душі хай не підсипають солі.
Перегортайте із онуками альбоми,
Читайте їм казки про злагоду і мир,
Щоб в сни їх не потрапив
війни страшенний звір.