Думками про медичну реформу ділиться головний лікар ЦРЛ Петро Хомрач.
– В останній місяць, коли проводилася підготовка до голосування у Верховній Раді, посадовці і можновладці раптом згадали про медицину! Про те, що з усіх галузей вона знаходиться у найбільш загнаному стані. Стали багато говорити, не бачачи і не знаючи, що таке ФАП у глибинці чи лікарська амбулаторія у селі.
– Але ж реформи потрібні?
– Безперечно! Вони назріли давно. Наші пацієнти не хочуть лікуватися на таких умовах, а лікарі не можуть далі у таких умовах працювати. Але хочу зауважити, що реформи на Менщині відбуваються уже давно. Ми оптимізували кількість ліжко-місць. Попри усі накази, вперше в області у 2009 році створили мережу фельдшерських бригад «швидкої допомоги». При тодішніх нормах на 10 тисяч населення була вимога – 0,75 бригади. Порахуйте – на Менщині повинно було діяти три «швидких», а ми пустили аж шість. І розмістили так, аби був максимально ефективний доїзд. Маємо два паліативних відділення, чотири роки тому створено окремий заклад сімейної медицини.
– На вашу думку, як приживатимуться нововведення?
– По-перше, наші депутати повинні вирішити і домовитися, хто ж остаточно відповідатиме за фінансування. Чи МОЗ, чи державні, чи приватні страхові компанії. Бо це величезні гроші. І за них іде серйозна боротьба.
Інше питання – потрібно видати чимало законів, аби реформа запрацювала. А у нас об’єднали все в один.
Ще одна проблема – міністерство пророкує, що у разі успішного запровадження нововведень додаткові кошти не будуть потрібні. Але як так? Невже наш збіднілий люд, який і зараз іде до лікарні, коли вже, як кажуть, «зовсім допече», кинеться по лікарях з метою профілактики? Та потрібні роки, аби змінити ментальність людей. Отож, коли діяти за принципом «гроші йдуть за пацієнтом», то що – медикам чекати на скорочення, а лікарським закладам – на зубожіння?
– Не дуже райдужну картину змальовуєте. То що робити?
– Проводити реформи розумно і виважено. До другого читання закону у депутатів є час усе продумати, виправити. Бо не можна допустити руйнації існуючих закладів.
Ще повинен бути адекватний, справедливий розподіл коштів. А ми, медики, маємо не опускати руки і за будь-яких умов працювати ще краще. Влада ж повинна залучати додаткові кошти на усіх рівнях, аби створити мотивацію: дати медикам нормальну зарплату, створити соціальний пакет, устаткувати на сучасному рівні робочі місця.
– Пацієнтам уже бігти до лікарів укладати угоди?
– Альтернативи сімейній медицині немає – це однозначно. І вже сьогодні потрібно думати, з яким конкретно медиком згодом укладати угоду.
Але нововведення не запрацюють так швидко. Потрібні роки. Додам трохи «чорного гумору»: якщо новий закон запрацює на повну, приміром, із 1 серпня, то не потрібна тоді й пенсійна реформа.
– Маєте на увазі, пенсіонери, пробачте, просто вимруть?
– Зауважте, не я це сказав…
