Ольга Грицаченко пише книгу про ДанилівкуЦікаві та напівзабуті факти з життя села і його людей, унікальні фотознімки, яким сьогодні просто ціни немає, – усе це зібране і впорядковане Ольгою Григорівною в окремі теки. Ці напрацювання повинні стати настільною книгою кожного жителя Данилівки, що на Менщині.

Виросла в бібліотеці

Хата батьків Ольги стояла неподалік сільської бібліотеки у Величківці. Дівчина до царини книг навідувалася ледь не щодня. Читала запоєм усе підряд – казки, фантастику, романи… Як котра з прочитаних книг подобалася, рекомендувала її подружкам, сусідам.

– Ще зовсім не усвідомлюючи усієї складності і відповідальності роботи бібліотекаря, вирішила для себе, що обов’язково здобуду цей фах, – пригадує Ольга Григорівна. – Думалося мені тоді, що сидітиму собі у теплому і затишному приміщенні книгозбірні і читатиму, читатиму, читатиму…

Уже понад 30 років жінка завідує бібліотекою у Данилівці. У цьому селі і долю свою знайшла, дітей народила і разом з чоловіком вивели їх у люди.

– Часи змінилися, – журиться Ольга Григорівна, – збіднів книжковій фонд, нових надход­жень обмаль. Минулого року, правда, один із кандидатів у народні депутати надав нашій бібліотеці відчутну фінансову підтримку, то придбали книг. А так у обмінно-резервному фонді районної бібліотеки беру книги для своїх читачів. Спасибі жителям села – приносять власні прочитані, дарують книгозбірні.

Ольга Грицаченко не без за­доволення називає найактивніших читачів бібліотеки. Це – пенсіонерка Любов Маслак і вся її сім’я, секретар сільської ради Людмила Корнієнко, а ще – Тетяна Корнієнко, Людмила Крижанівська і сільський голова Володимир Скляр.

– Загалом бібліотеку відвідують 450 читачів, до послуг яких понад сім тисяч екземплярів книг, – розказує завідувач книгозбірні. – Як хто із данилівців не здужає дійти до бібліотеки, я сама іду до них із книгами.

До написання історії села спонукали обласні курси

Два роки тому Ольгу Грицаченко було направлено до обласної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка на курси підвищення кваліфікації.

– Працювати мені випало з каталогом історичного фонду, – пригадує жінка. – Там до моїх рук потрапила книга відомого чернігівського лірника Василя Нечепи «У рокотанні, риданні бандур» – про нашого земляка, неперевершеного майстра бандур Олександра Корнієнка. І так мені образливо стало, що такого видання нема у Данилівській бібліотеці.

На 100-річчя з дня народження Олександра Самійловича у село приїздили його син, двоюрідні брати, а книги про великого майстра землякам так ніхто і не подарував. Ще у історичному фонді з часопису «Сіверянський літопис» теж прочитала про Олександра Корнієвського.

І тоді Ольга Григорівна твердо вирішила сама написати книгу про історію села, його людей, адже готового чекати нема від кого. Треба діяти самим, усією громадою.

Склала план пошукової роботи, зустрічей зі

старожилами села, колишніми великими і малими начальниками установ і організацій села.

– Додало натхнення у цій роботі те, що мене зрозуміла і підтримала сім’я, – посміхається бібліотекар. – Чоловік ходив по селу і збирав старі фото, діти їх сканували, а я записувала розповіді очевидців голодомору, війни, відбудови. Ця пошукова робота так захопила мою сім’ю, що ми стали гуртом придумувати форми подачі зібраних фактів, урізноманітнювати їх. Пам’ятаю, був якийсь альбом у школі, де були зібрані матеріали про Олександра Корнієвського. Я навіть у руках його тримала, а куди той альбом зник – ніхто не знає. Тож довелося починати, як мовиться, з нуля, з чистого аркуша паперу.

Цегельня, церковно-приходська та земська школи

Ольга Грицаченко демонструє зібрані та систематизовані матеріали з минувшини Данілівки.

Ось – щемні спогади тих, кому пощастило вижити під час голодоморів. Це не можна читати без сліз. Інша тека зберігає матеріали часів минулої війни, розповіді про героїчних земляків-фронтовиків, їхні фото.

А це – справжній фотоальбом ледь не всіх випусків за часів існування місцевої школи. Виявляється, спочатку в селі були церковно-приходська, згодом земська школи, які знаходилися у панському будинку. Потім були семирічка, неповна середня школи. Збереглося фото того періоду, коли будували нинішню школу, зафіксовано на ньому робочий ритм новобудови. А ось – приміщення старої контори колишнього колгоспу «Комуніст», де тривалий час розміщувалася шкільна майстерня.

На місці нинішнього парку раніше був стадіон, а ще раніше – цегельня, збереглося її фото.

Ольга Григорівна бідкається, що багато чого треба зробити, аби книга про село побачила світ. Найголовніше – знайти кошти на її видання.

– А чим наша Данилівка гірша за інші населені пунк­ти? – дивується бібліотекар­ка. – Є книги про Блистову, Куковичі, Березну, Мену… Буде і про Данилівку. І люди славні у нас, багато про кого треба у виданні повідати. І про поета Валерія Трохліба, про нинішнього голову районної ради Володимира Невжинського, сільського голову та колишнього воїна-афганця Володимира Скляра, голову обслуговуючого кооперативу та автора кількох поетичних збірок Федора Лавриненка. Є серед наших земляків відомі лікарі, педагоги, а ще – гарні майстри декоративно-ужиткового мистецтва, багатодітні матері… Для них також знайдеться місце у книзі про рідне село.

Коментарі закриті.