Корова на селі – годувальниця. А для сім`ї, в якій росте п’ятеро дітей – не лише годувальниця, а й рятувальниця… Тому, коли до народного депутата України Олега Ляшка за допомогою звернулася мешканка містечка Знам`янка, що на Кіровоградщині, Оксана Шевченко, політик, не роздумуючи, відгукнувся, повідомила “Нашому слову” прес-служба нардепа.

В сім`ї, господиня якої звернулася по допомогу до Олега Валерійовича, – п’ятеро дітей. Старший зараз в армії, середньому – 17 років, двом дівчаткам – три й два рочки. А найменшому, Богданчику, 1 квiтня виповнилося чотири місяці. Тому й попросила сім`я у депутата посприяти у придбанні корівки – малим дітям конче необхідно молоко, а купити тварину, ціна якої нині – 10-12 тисяч гривень, Шевченкам не під силу.

Лист-прохання до депутата Оксана Шевченко написала в середині березня, а вже 4 квітня в їхньому хліві стояла… красуня червоно-рябої української породи.

«Для мене це було повною несподіваною, – зізнається пані Оксана, – коли нам зателефонував помічник Олега Валерійовича та повідомив, аби готувалися – нам везуть корову! Ми не повірили, що депутат відреагує так миттєво. Та ще й подарував не просто корову, а племінну, яка дає близько 20 літрів жирного молока щодня».

Отож 4 квітня о четвертій ранку сім`я Шевченків зустрічала свою годувальницю, подаровану депутатом. А об 11 ранку до хати щасливців увійшов… сам Ляшко.

Перед тим депутат довго оглядав корівку, по-хазяйськи обдивлявся стійло, в якому доведеться жити Юльці (а саме так звуть корову). «Везли її аж із Чернігівщини, мабуть, Юлька трохи знервована, тому єдине, що їй потрібно – хороший догляд, ласка та увага, – говорить депутат, – я й сам ріс у селі, знаю, з якого боку до корови підійти. Та й доїти умію!»

Беручка пані Оксана відразу ж метнулася за відром: «Чи правду говорить депутат?».

Вимивши руки, Ляшко взявся до справи, й надоїв… цілий слоїк молока.

«Ви здивовані, – звертається до хазяїв, – а от я у дитинстві пас корів та телят на Луганщині, де проводив усі свої шкільні канікули. Після того, як завершувалися заняття в інтернаті, де я виховувався, сідав на потяг та їхав до рiднi в Білокуракінський район. Там за літо, працюючи, заробляв триста радянських рублів – на ті часи гроші чималі – на які потім жив увесь наступний навчальний рік…»

«До речі, й перший запис у моїй трудовій книжці – скотник колгоспу «Прогрес» Білокуракінського району Ворошиловградської області. Зараз ця трудова книжка лежить у Верховній Раді… І я горджусь цим записом».

Господиня зве депутата до столу – ще не перевилась українська гостинність, розповідає про своє життя-буття…

«Скільки найменшому, Богданчику?», – питає політик, й отримавши відповідь, каже: «Ну, значить, треба вже хрестити, буду вам за хресного тата…»

Мама Оксана, для якої цей день став суцільною несподіванкою, не знає, що й відповісти. «Десь на осінь готуйтеся до хрестин», – Олег Ляшко й тут бере процес під свій контроль.

«Та нема тут нічого дивного, – звертається до господарів, – адже я щодня – з простими людьми. Позавчора, приміром, був на Вінниччині, в Могилів-Подільському, ходив по базару, спілкувався з людьми, подарував реабілітаційному центру плазмовий телевізор; учора їздив у Бахмач на Чернігівщину, разом зі спортсменами з усієї України брав участь у кросі, пробіг, до речі, три кілометри, заодно завіз місцевій дитячій бібліотеці близько сотні нових книг… Це – мій звичайний робочий графік. Треба йти до людей, аби знати їхні проблеми, розуміти їхні сподівання. І в майбутньому – ці сподівання реалізувати».

До слова, в Могилів-Подільському розмова народного депутата з працівниками та батьками хворих на ДЦП дітей, котрі лікуються в місцевому реабілітаційному центрі «Ангел надії», була відвертою. Приміром, уже третій рік діти-інваліди позбавлені вкрай необхідних для реабілітації водних процедур. Хоча є чудовий басейн, та немає коштів, щоб утримувати спеціаліста з його обслуговування. Почув народний депутат і прохання батьків щодо організації на державному рівні оздоровлення хворих на ДЦП дітей у спеціальних санаторіях. Олег Ляшко пообіцяв якнайширшу допомогу Центру.

А в Бахмачі традиційний крос також відбувся не без спонсорської допомоги депутата: «Сам не маю шкідливих звичок, тому хочу, аби й молодь не в підворіттях з пивом i цигарками стояла, а займалася спортом. Ви подивіться – сьогодні в містечко з’їхалося більше ста школярів із Київщини, Сумщини, Полтавщини і, звісно, Чернігівщини. Держава має розуміти: ті, хто сьогодні пішки під стіл ходять, завтра будуватимуть наше майбутнє. А тому рости мають здоровими та освіченими. Зрештою, саме тому я й докладаю власних зусиль, аби помагати в першу чергу нашим дітям».

Коментарі закриті.