oksanaНародилася вона у Туркменії, а жила на Київщині. Двадцять років тому приїхала із сім’єю у Макошине, де живе і творить гарні картини, розписує дерев’яні тарелі. Але найціннішою своєю роботою вважає розпис Царських воріт у місцевій церкві.


Оксані талант до малювання передався від дідуся Михайла. Він виготовляв скрині, які обробляв чеканками і розмальовував казковими картинками. Туркмени швидко розкуповували дідові роботи.

Оксані не судилося вивчитися на професійного художника. Працювала на заводах, фабриках. А коли керівництво дізнавалося про неабиякий хист до малювання рядової робітниці, одразу переводило її художником-оформлювачем.

Коли приїхали у Макошине і на місці старенької розвалюхи, яку купило подружжя Горбачів, звели новий будинок, Оксана взялася за улюблену справу. Чоловік у неї – на всі руки майстер, наробив на верстаті дерев’яних тарелей, а вона взялася їх розписувати.

tarel

– Бог дає мені силу і фантазію, – каже жінка. – Сюжети моїх робіт приходять самі по собі.

Тарелі свого часу Оксана продавала, мала необхідний патент.

– Як не прикро, а роботи розкуповувалися погано. І не тому, що якось не так розписані, – каже Оксана Магомедівна, – дорого. Я віддавала у магазин за 40 гривень, а різні торгові націнки робили їх вартість майже недоступною – 120 гривень. Довелося здати ліцензію. А тепер шкодую. Мабуть, почну спочатку.

suget

У затишній оселі Горбачів – мольберт на видному місці, фарби, олівці, пензлі, папір. Творча атмосфера аж захоплює. Ось уже завершені картини: як жива дивиться мавка, а он – Лукаш. На ватмані малюнок олівцем дівчинки, яка так солодко спить.

– То моя донечка Ліля, колись я її маленькою змалювала, – каже з теплотою і ніжністю в голосі щаслива мама. – Нині вона студентка Київської академії живопису і архітектури. За  третьою спробою вступила, тепер навчається з таким бажанням!

Оксана намалювала дві великі картини на тему українського побуту для кафе «Веселий бобрик». А ще розмалювала дитячий кабінет у місцевій лікарні.

– Малюю здебільшого після 22-ої години, – каже, – тоді електроосвітлення краще, ніхто не заважає. За улюбленою справою я не відчуваю плину часу, буває, що і до ранку засиджуюсь за мольбертом.

adamieva

Коментарі закриті.