Поштовики Куковицького відділення зв’язку обслуговують три населені пункти – Пам’ять Леніна, Червоний Маяк і Куковичі. Їх чекає майже кожна родина, бо окрім періодичних видань і пенсій, листоноші надають соціальні послуги і мовлять до людей добре слово.


З поля – на пошту

Колектив поштовиків у Куковичах підібрався напрочуд дружний і дуже відповідальний. Приміром, листоноша Наталія Прищепа обслуговує частину Кукович і усе село Пам’ять Леніна. Стаж роботи на пошті у неї невеликий – три роки. До цього працювала у місцевому сільгоспкооперативі у рільничій бригаді.

– Зовсім не шкодую, що роботу змінила, – каже Наталія Григорівна, – село без листоноші – не село. Мене чекають у кожному домі, я рада з того, що потрібна людям.

У Наталії Прищепи є надійний помічник – її 17-річна донька Дарина. Вона допомагає мамі рознести пошту по селу.

– Коли треба було відлучитися на кілька днів, Дарина мене підмінила. Правда, пенсії розносити я її не зобов’язувала, а з рештою обов’язків листоноші вона цілком справилась, – не без гордості каже Наталія Григорівна.

Ганна Удовенко обслуговує жителів Кукович – приносить періодику, допомагає в оплаті комунальних послуг, доставляє ліки на замовлення, пропонує купити продукти харчування, конверти, газети і журнали. А ще ж – доставка пенсій.

– Є такі дні виплати пенсій, коли одному пенсіонеру, який живе у центрі села, треба віддати гроші і ще кільком, котрі мешкають у різних кінцях населеного пункту, – каже Ганна Петрівна. – Було б набагато краще, якби організувати виплату пенсій і соціальних допомог по вулицях. І ще одна проблема. Останнім часом пенсіонерам, які вийшли на заслужений відпочинок, дні виплати призначають на кінець місяця. Буває, що 70 тисяч гривень треба за день рознести людям. Це нереально, оскільки ми пошту не з ранку ж починаємо розносити, а з обіду. День світловий коротшає, узимку й взагалі сутеніє дуже рано.

Ганна Удовенко працювати на пошту прийшла теж з сільгосппідприємства, де і корів доїла на фермі, і у полі працювала.

– П’ятикласниця Діанка, онучка моя, допомагає розносити газети, дуже їй подобається, коли люди дякують. Можливо, і вона колись стане листоношею, – розповідає Ганна Петрівна. – Працюю шостий рік, на роботу іду із задоволенням. Відділення Ощадбанку у нашому селі закрили, то пенсію носимо кожному пенсіонеру додому. Одинокі люди так радіють, що є з ким поспілкуватися, сільські новини дізнатися.

Вікторія Боюн – безробітна, стоїть на обліку у районному центрі зайнятості. На період відпусток листонош заміняє їх.

– Претензій до роботи Вікторії Миколаївни ні в мене, ні в людей нема, – каже начальник відділення поштового зв’язку Олена Сидоренко, – вона старанна, уважна, до людей іде з добром і посмішкою.

Ще Олена Василівна розповіла, що листоношам видають формені куртки і взуття, сумки для газет. А от службовий велосипед є тільки один, решта – власні листонош. І валізи для товару поштовики купують за свій кошт. Взимку працювати набагато важче – занесені снігом вулиці, короткі дні… Уся надія на власні ноги і коня, якщо він у кого є.

Сільські поштовики співпрацюють з місцевим сільгоспкооперативом. Щоліта добровільно беруть 20 чи 30 соток буряків на обробіток. І голова ск «Куковицький» Василь Роговий радий такій підмозі, тому і не відмовляє листоношам ні в чому. А Світлані Гузі, яка обслуговує частину Кукович і Червоний Маяк, на зимовий період видає коня для доставки пошти. Паромник у першу чергу через Десну переправляє Світлану Володимирівну.

Деснянський бар’єр долає

Світлані Гузі дісталася чи не найскладніша дільниця для обслуговування.

– У Чернігів легше і швидше з’їздити, аніж у Червоний Маяк, – каже вона. – Щоб дістатися до хуторян, треба дві години витратити і стільки ж, аби добратися додому.

Вона на пошту прийшла теж з колгоспу, уже два роки долає деснянський водний бар’єр.

– Хутір потопає у деревах і кущах, – каже Світлана Гуза, – хата від хати далеко, людей щороку стає менше. Зараз ось тільки 19 чоловік живе – не так давно двоє виїхало, двоє померло. Село заросло самосійними деревами, їх нікому ні випиляти, ні зрубати.

На хутір Світлана Володимирівна сама не йде.

– Страшно. Ніде ні душі, влітку відпочивальники трапляються, а що вони за люди і що в них на думці? А у мене ж – товар, гроші, періодика… Тож свекор, чоловік і сини йдуть зі мною – коли хто. Ось розказали мені бабусі, що у їхньому селі з’явилися чужинці і розпитували, коли їм пенсії листоноша приносить і кудою вона йде.

Весною Світлані Гузі до хутора хоч на крилах лети – Десна розливається, дорога перетворюється якщо не в болото, то у річку.

– Прошу у місцевих рибалок гумовий костюм, у яких вони риболовлею займаються. Ото вдягну і йду по воді, а ще ж і велосипед тягну, щоб по хутору швидше справитися. За іншим разом сумку несу – піднімаю її високо над головою. Взимку конем їжджу. Був човен алюмінієвий, я ним через річку переправлялася. Але його забрали. І слава Богу, бо легкий він, будь-якої миті міг перекинутися, хвилі деснянські несли його куди хотіли. Тепер тільки поромом річку долаю.

Світлана Гуза – депутат Куковицької сільської ради по Червоному Маяку.

– Але чим я можу допомогти своїм виборцям? – розмірковує вона. – Ото послухаю їхні прохання і зауваження, сільському голові передам…

Ось такі люди працюють у Куковицькому відділенні зв’язку – відкриті, чесні і відповідальні.

– Це одне з найкращих відділень у районі, – сказав начальник центру поштового зв’язку №5 Володимир Соломко, – я вдоволений їх ставленням до роботи.

З любов’ю до людей

Дорогі колеги, ветерани поштового зв’язку!

Щиро вітаю вас з професійним святом – Всесвітнім днем пошти, що вже понад століття широко відзначається на земній кулі. Бо пошта, без сумніву, є однією з найбільш корисних і добрих речей, винайдених людством. Без неї немислиме наше життя. Вона завжди притягувала і притягує до себе як місце, де можна поспілкуватися на відстані і куди можна просто прийти на щиру зустріч.

Нині в області діє 576 відділень поштового зв’язку, працює близько 4 тисяч поштовиків, які вірою і правдою служать людям.

Головною діючою особою пошти був і є листоноша. Його діяльність почесна і відповідальна, велика і прекрасна. Адже він посередник між думками людей, благовісник і добрий гість, соціальний помічник у їх оселях. За будь-якої погоди долає ли-стоноша десятки кілометрів для надання їм життєво необхідних послуг.

Наше сьогодення і зростання потреб населення ставлять перед поштовиками області нові високі вимоги. Передусім це впровадження сучасних інформаційних технологій, нових видів послуг, підвищення якості обслуговування споживачів. З нагоди свята висловлюю глибоку вдячність працівникам пошти за сумлінну працю. Низько вклоняюся ветеранам поштового зв’язку, які так багато зробили для його розвитку у нашому краї.Бажаю усім вам і вашим родинам міцного здоров’я, щедрих земних радощів, щастя і благополуччя на довгі сонячні роки!

Володимир Приходько, директор Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Коментарі закриті.