Наталії Каминській освідчилися на Троїцькому ярмаркуДолі людські – як польові стежки, в’ються поміж квітів і бур’янів, біжать то на пагорб, то у видолинок, переплітаються і губляться у траві. Хіба знала дівчина із Червоних Партизанів, що знайде своє щастя у Сосниці? А пропозицію офіційного шлюбу отримає через 15 років спільного життя. Зате ж яку!

Данилівська бригадирша

Народилася Наталка Звєрєва у Червоних Партизанах. Тут дитинство пролетіло, тут і юність заквітчалася. Звідси і навчатися до радгоспу-технікуму поїхала, освіту агронома отримала.

Потрапила до Данилівки, сусіднього із малою батьківщиною села. Стала бригадиром рільничої бригади. А тоді, у середині 80-х, у колгоспі людей працювало багато. І жінок у бригаді по кілька десятків трудилося. Скільки ранків у полі довелося стрічати, мабуть, тисячі кілометрів ногами та велосипедними колесами довелося Наталії наміряти.

У Данилівці і хлопця до душі знайшла, одружилися. Та не склалося заміжжя. Лише прізвище чоловікове на згадку залишилося.

А десь у 1999-му, коли вже працювала Наталка продавцем, заскочив до магазину за якоюсь покупкою молодий чоловік. Сам родом із Сосницького району, до Данилівки заїжджав висівки продати.

Розговорилися. Борис Дворнік на той час був удів­цем, сам двох маленьких дочок ростив. І отак під час першого знайомства між молодими людьми немов іскра проскочила.

«Поїхали, мамо, додому…»

– Ще кілька разів він до мене приїздив, почали серйозні стосунки складатися, – згадує Наталія Михайлівна. – Але якось боязно було, адже, опікшись на молоці, і воду студять. А потім Борис приїхав із доньками. Маленькі дівчатка, три і чотири рочки їм тоді було. Звісно, їм мама потрібна. А коли обняли мене і старша сказала: «Мамо, поїхали додому», у мене останні сумніви відпали. Швидко зібралася – і на Сосницю!

Так і прожили разом Наталія з Борисом 15 років, ділили радощі і печалі. Ростили Ніну і Таню, займалися господарством.

Жили однією повноцінною сім’єю, ось тільки стосунки офіційно не оформили. Усе якось ніколи було, перебивало щось несподівано.

Зі щитом і мечем

А цього року на Троїцькому ярмарку у Мені Борис Миколайович у присутності щасливих доньок і друзів освідчився коханій. І не просто так. Розжився у представників фестивалю слов’яно-варязької культури «Коровель» справжнім мечем, щитом, шоломом та кольчугою і як справжній лицар, ставши на одне коліно, звернувся до дами серця. Хто ж такому відмовить? Отже, скоро бути весіллю.

Наталія Михайлівна, хоча вже стільки років живе в Сосниці, залишилася палкою шанувальницею «Нашого слова».

– Відкрию сторінки, почитаю, фото подивлюся – і наче вдома побула, – посміхається жінка. – Та й взагалі газета цікава. Знаю, що й деякі інші сосничани її передплачують.

Коментарі закриті.