Десять років тому Олена Кобаківаль з чоловіком та дітьми поїхали жити до Сполучених Штатів Америки. У виборі міста не сумнівалися – Лос-Анджелес, де жили чоловікові батьки.

Олена  родом із Білорусі. Проте дитинство провела на Менщині, у бабусиному квітчастому дворику з неосяжними рядами смородинових та малинових кущів. І досі згадує, як збирала ці ягоди відрами і здавала на вулиці Толстого. Освіту також здобула тут, на Чернігівщині. Тому спогадів – не перелічити.

Жінка розповідає, що спочатку важко доводилося: троє синів, чоловік, освіту здобувати треба, мови досконало не знає. Проте ці проблеми поступово долалися, діти росли, навіть англійську було вивчити легко через постійне перебування у мовному середовищі.

Олена вивчилася, влаштувалася вихователькою у дитячий садок для російськомовних діток вчителем англійської, а згодом їй запропонували суміщати з роботою виховательки. Знайшла друзів, теж слов`ян, живе у власному будинку з чоловіком і дітьми, працює, на вихідних відпочиває з сім`єю. Все, здавалося б, добре, але за малою батьківщиною сумує.

Жити в Америці добре, – ділиться Олена. – Хоч клімат спочатку був дещо незвичним (плюс 35–40 градусів за Цельсієм влітку і 20 – взимку), проте перевагою є басейни біля кожного дому. В Америці їх називають пулами. Також американці дуже мобільні: будь-куди їдуть машинами, адже відстані в Лос-Анджелесі між точками призначення дуже великі. Тому я намагаюся бігати щовечора чи просто гуляти, щоб розім’ятися.

За словами Олени, кухню жителі «міста Ангелів» полюбляють гостреньку, з перчиком. Проте жодна картопля фрі не замінить нашої смаженої, з оселедчиком. Взагалі в Америці існує певний культ їжі, тому переважна частина людей має проблеми з вагою. Українки там дуже цінуються, бо вони стрункі та красиві.
Раніше Олена боялася залишати синів, тому за 10 років прилітала тільки раз на малу батьківщину, а зараз стверджує, що буватиме частіше, бо ж діти виросли вже ого-го які – баскетболісти!

Коментарі закриті.