done

За вікном останній місяць весни і кожен з нас вже зараз замислюється, як найкраще провести довгоочікувану відпустку? Дехто полюбляє ніжитися на сонечку та насолоджуватися простором річок та морів. Немало прихильників активного відпочинку: рюкзачок за плечима, задушевні розмови та пісні біля вогнища, підкорення нових вершин. Але є ті, що ставлять собі за мету ознайомитися з культурно-історичними та природними перлинами нашої рідної України.

Лечу в літаку і пригадую, що чула з дитинства про Донецьк. Погана екологія, похмуре місто, над яким висить сіра завіса, що не дає пробитися сонячному промінню…

Автомобіль мчав вечірнім Донецьком, а мої знайомі з гордістю розказували про своє місто. За вікном одна одну змінювали будівлі музично-драматичного театру, театру ляльок, театру опери та балету, готелю «Донбас Палас», торгового комплексу «Донбас Сіті».

Ще один поворот – й перед очима з’явилася сяюча блакитними вогнями «літаюча тарілка» – це стадіон «Донбас Арена». На жаль, не було нагоди побувати на самому стадіоні, але насолодитися парком, фонтанами, штучною водоймою з різнокольоровими рибками та безліччю невеличких мостиків вдалося. Своїми розмірами вразив гігантський гранітний м’яч, який обертається під тиском двох струменів води. І все це тоне у морі дерев та квітів.

Здавалося, розмаїття зелені у Донецьку безмежне. Стільки каштанів я бачила тільки в Києві.  Численні паркові зони, маленькі сквери, неймовірна кількість дитячих майданчиків: чистих, охайних, з «золотим» піском, немов щойно добутим з дна морського.

Спускаємося поближче до річки Кальміус, що поділяє Донецьк на дві частини. На березі знайшлося місце для спортивного майданчика з простими тренажерами. І все це знаходиться в ідеальному стані.

Новий планетарій, обладнаний за останнім словом техніки. Зручний зал з м’якими кріслами і вся краса зоряного неба. Мабуть, побудувати його коштувало місту чималих грошей? Знайомі пояснили: місцевий підприємець захотів купити будівлю старого планетарію, і влада погодилася за умови будівництва нового.

Донецькому металургійному заводу також вдалося мене здивувати. Одним з основних пріоритетів діяльності підприємства є культурний відпочинок працівників. У вихідні і святкові дні працівники заводу можуть запрошувати на підприємство гостей. Так я опинилася у «Місті посмішок» – літня сцена, танцювальний майданчик, міні-зоопарк з верблюдами, поні, павичами, мавпами, фазанами, великі дитячі атракціони, залізниця для малечі, кафе, озеро з лебедями, музичний фонтан…

Виїзд у передмістя на шашлик та узбецький плов дозволив побачити «донецькі гори» – терикони. Вони утворилися з породи, що залишається після видобутку вугілля. Териконів у Донецьку близько 125.

Скоро у місті розквітнуть троянди. Кажуть, що раніше їх висаджували з таким розрахунком, щоб на кожного жителя припадало не менше однієї квітки. І нині Донецьк називають містом мільйона троянд.

Склалося враження, що у Донецьку живуть і працюють симпатичні люди, зі своїми радощами і проблемами, трудівники і мрійники. Щодня тут відбувається багато важливих і цікавих подій.  Ловлю себе на думці, що своє місто я також хочу бачити чистим, охайним, красивим, наповненим добром і привітністю. Все – в наших руках!

Коментарі закриті.