У серпні 1893 року серед військових педагогів і у вищих офіцерських колах Російської імперії відзначали 50-річчя службової діяльності видатного тогочасного військового педагога-практика, генерал-ад’ютанта, генерала від інфантерії Григорія Григоровича Даниловича.

Народився Григорій Данилович 17 листопада 1825 року у невеликому дворянському маєтку свого батька у Степанівці. Мав батько у своєму володінні 300 десятин землі, що дісталася йому у спадок від предка, Йосипа Даниловича. А останньому цю землю за військову службу жалував у 1709 р. універсалом гетьман Іван Скоропадський, і у 1751 р. це дарування підтвердив своїм універсалом гетьман Кирило Розумовський.

На околиці села стояв добротний будинок, навколо якого був великий сад, оточений алеями різних дерев. Господарський двір був обладнаний на полі за селом.

Як сина офіцера (штабс-капітана), який відзначився у Вітчизняній війні 1812 р., восьмирічний Григорій Данилович був прийнятий у малолітній Олександрівський корпус у Царському Селі. Потім продовжував загальну освіту спочатку у першому кадетському, а згодом у Полоцькому кадетському корпусах. У 1843 році, по закінченні курсу у Дворянському полку, одержав чин офіцера лейб-гвардійського Литовського полку.

У 1845 р. Григорій Данилович був направлений до першої бригади гвардійської піхотної артилерії, а в кінці цього ж року призначений викладачем артилерії у Дворянський полк. У 1866 році йому було присвоєно звання генерал-майора.

Із кінця 40-х років і до початку ХХ ст. Григорій Григорович займався педагогічною діяльністю у вищих військових закладах столиці. Молодого педагога особливо цікавили психологія і філософія. Вивченню цих наук він приділяв увесь свій вільний час.

Працюючи начальником навчального відділу Головного штабу, Григорій Данилович завжди цікавився педагогікою. Він зібрав навколо себе молодих педагогів-шестидесятників, повних переконань, що «…учитель одновременно должен быть воспитателем, знакомым с психологическими явлениями вообще и душевными особенностями каждого из своих учеников в частности».

Його діяльність була відзначена призначенням у 1877 р. на посаду вихователя царських дітей – князів Миколи (пізніше царя Миколи ІІ) і Георгія. Вихователь виявився на висоті свого покликання.

Ідеалом генерала був «…человек с добрым сердцем, с пытливым умом, подготовленный все­сторонне к предстоящей практической деятельности, крепкий нравственно и физически» (журнал «Нива», 1893 р.). Чи не цього домагаються від своїх учнів передові педагоги сучасності?

Методика навчання в сучасних військових училищах, інститутах і суворовських училищах була розроблена ще Григорієм Григоровичем і по цей день суттєво не змінилася. У 1881 р. Данилович був призначений генерал-ад’ютантом до Особи Його Імператорської Величності, а у 1882 р. йому присвоєно звання генерала від інфантерії.

Він цікавився освітою дітей у рідному селі. Побачивши стару хату, де вчилися діти селян, Григорій Данилович виділив кошти на побудову двоповерхової школи у Степанівці. У цьому приміщенні зараз розташований відомий за межами району МНВК. Григорій Данилович подбав про забезпечення школи навчальними посібниками, підручниками і відповідними вчителями. У 1905 р. він відвідав школу. Кращим учням вручив подарунки, поцікавився господарськими потребами навчального закладу і вчителів.

Генерал  асигнував 40 тис. рублів на побудову в селі лікарні і нової церкви. Але з початком революційних подій у Росії ці задуми не здійснилися.

Помер Григорій Данилович 6 квітня 1906 року. Перед смертю він заповідав поховати його у рідній Степанівці. Що і було зроблено. Із Санкт-Петербургу труну з його тілом привезено у Степанівку і поховано біля Троїцької церкви на родовому кладовищі.

Але тут його прах спокою не знайшов. За Радянської влади залізна огорожа навколо могил була викинута, верх обеліску (гранітний хрест) над склепом Григорія Даниловича розбили. Це діяння партійно-комсомольських органів 30-х років. Другий обеліск теж був зруйнований. Склеп і труну Григорія Даниловича пограбували. Добротний будинок Даниловичів розібрали і продали по частинах у сусіднє село.

І насамкінець. Останнього російського царя Миколу ІІ (вихованця Григорія Даниловича) канонізовано. То може, керівництво УПЦ Московського Патріархату (до якого належить і наш приход) потурбується про впорядкування родинного кладовища Даниловичів і ремонт Троїцької церкви (побудована у 1763 р. і є пам’яткою дерев’яної архітектури ХVІІІ ст.).

Віруючі сподіваються на їхній благородний крок.

Андрій Терещенко, краєзнавець. с. Степанівка.

Коментарі закриті.