Найменше дітей навчається у Данилівській школіНа Менщині є три сільські школи, в кожній з яких гризуть граніт науки менше трьох десятків дітей. Демографічна ситуація змушує чиновників до закриття таких шкіл. Офіційних причин дві – низька якість освіти, яку надають у малих школах, та необхідність економії бюджетних коштів.

Маленька, та гарненька

Наразі школа в Данилівці є найменшою в районі, тут лише 27 школяриків. Та вона за останні роки не стала гіршою. Відремонтована, свіжопофарбована, зі світлими класами. До цього і батьки, і небайдужі люди рук доклали. Допомогли СТОВ «ОЛСТАС-льон», ск «Нива», сільська рада, підприємець Олександр Соловей.

Найменше дітей навчається у Данилівській школі
Вчитель української мови та літератури Тетяна Джим проводить урок у шостому класі.
Він у Данилівській школі найчисленніший, тут навчаються десятеро дітей.

Працює шкільна їдальня, де якраз готували котлети для підростаючого покоління. Тепло. В учительській цілий «іконостас» на всю стіну подяк, грамот та дипломів.

– Ось подяки від закладів, де тепер навчаються наші випускники, – показує директор школи Андрій Ємець. – А це грамоти за участь у співочих, танцювальних та театральних конкурсах. Є й сертифікат за участь у Всеукраїнському конкурсі з англійської мови «Грінвіч». А торік наш учень виборов перші місця в обласних олімпіадах з історії та географії, став лауреатом всеукраїнської олімпіади з історії.

Начебто є все, навіть молодий сад побіля школи. Ось тільки…

Реалії

Ось тільки третього, п’ятого і сьомого класів у Данилівській школі немає, не знайшлося учнів. І що далі буде?
Найменше дітей навчається у Данилівській школі
«Нема школи, нема ФАПу – немає села», – саме так говорять селяни. І тривоги за свою маленьку батьківщину породжують безліч чуток та фантастичних розповідей.

– Проблема не в одній Данилівці, – пояснює начальник відділу освіти РДА Леонід Литовченко. – Зараз у районі 12 малокомплектних шкіл. Наприклад, в Гусавці навчаються 28 учнів, в Ушні – 32, в Бірківці – 36, в Городищі – 39. А кожна така школа потребує фінансування з державного бюджету від 800 тисяч гривень до мільйону на рік. Але ще раз хочу наголосити, що питання – закривати школу чи ні – можуть вирішувати лише її педагогічний колектив, учні та їхні батьки. Насильно цього ніхто не має права зробити. Діяльність школи у Слобідці було припинено лише за заявами батьків. Якщо ж законодавство зміниться, то працевлаштування вчителів на теренах району цілком реальне, як і підвезення учнів до інших навчальних закладів.

Розум – так, серце – ні

На сьогодні жодне із серйозних досліджень не підтвердило, що в малокомплектних школах надається освіта низької якості. А за даними експертів Світового банку, чиста економія від запланованого закриття після 2014 року становитиме лише 6,8% від загального бюджету видатків на утримання загальноосвітніх шкіл.

Скільки витратиться за цей час на придбання та утримання парку шкільних автобусів? Чи не доведеться більше витрачати на лікування учнів, яким упродовж усіх років навчання і в дощ, і в морози доведеться вдосвіта сідати в автобус і їхати за 10 – 20 кілометрів до іншої школи? І чи думає хтось про іншу складову таких щоденних переїздів? Адже діти фактично відлучаються від рідних сіл, закладається і культивується безперспективність подальшого життя в них і невідворотність виїзду. Питань багато, з відповідями – проблема.

Звичайно, розум осягає необхідність якихось змін, адже 10 учителів не можуть навчати 20 школярів. Та й утримувати приміщення, які колись були розраховані на кількасот учнів, щонайменше нерозумно і неекономно.
Найменше дітей навчається у Данилівській школі
А серце крається, коли подумаєш, що через кілька років неперспективний «храм знань», що веселив околиці малиновим дзвоником, буде шкіритися на світ вибитими дверима та провалами чорних вікон.

Коментарі закриті.