З 10 тисяч – двадцятеро!

Останній випуск шоу вже відзнятий, тож нині уся команда «МастерШеф» роз’їхалася по домівках. Ім’я переможця та п’яти суперфіналістів відомі, однак за умовами контракту розголошувати цю інформацію не можна аж до тих пір, коли усе це дійство нарешті прокрутять по телебаченню. А це ще буде не скоро.

На телешоу Ярослав потрапив несподівано. Каже, ні він, ні мама цю передачу ніколи не дивилися. А після останніх новорічних свят випадково натрапив у комп’ютері на оголошення про початок кастингів – і надіслав свою анкету. Адже певний досвід у кулінарії вже мав: вивчився на кухаря і працював у столичному ресторані. Зателефонували йому аж через три місяці, запросили на кастинг.

– У четвертому сезоні «МастерШефу» захотіли узяти участь аж 10 тисяч українців, – каже Ярослав (на шоу його називали Яриком). – У мене був 82391 номер. У ресторані, де я працював, мене підтримали, дали продукти. І я приготував сібас (риба, фарширована шпинатом та сиром пармезан) та панакоту (молочний десерт з полуничним джемом). Пробували наші страви Оксана Назарчук та Олександр Білодід – зірки другого сезону «МастерШеф». За місяць мені подзвонили і повідомили, що я у сотні кращих.

Уже в липні Ярослав Бреус боровся за місце у п’ятдесятці, для чого за 45 хвилин мав приготувати і презентувати страву сібас альфорно. І отримав три «так» від Ектора Хіменеса Браво, Миколи Тищенка та Тетяни Литвинової.

А потім були нові випробування: зі змішаного у бетономішалці тіста приготувати італійську пасту, визначити, які п’ять страв французької кухні було приготовано та перемелено у блендері. З усіма завданнями наш земляк упорався. А остаточним пропуском у зіркову команду учасників четвертого сезону телешоу стало завдання приготувати страву з п’явок.

– Я їх подав із мідіями та сирно-вершковим соусом, – розповідає Ярослав. – Судді сказали: «Круто!», дали мені білий фартух і відіслали на балкон. Відтоді все і почалося!

Мама-дизайнер

Жили учасники шоу у пансіонаті під Києвом по двоє у кімнаті. Наш Ярик – із Женею Злобіним. На зйомки виїздили рано, доводилося і о п’ятій виходити. Кожен випуск знімався протягом чотирьох днів: сам конкурс, а потім виснажливі пост-інтерв’ю нерідко і до третьої години ночі. І так – випуск за випуском.

Над іміджем учасників працювали спеціалісти, кулінарів причесували-фарбували. До речі, наш Ярослав і тут виділився: на кожен випуск його мама, Тетяна Олександрівна, примудрялася пошити чи сплести нове оригінальне вбрання, тож Ектор кожного разу дивувався. А особливою фішкою Ярика стала сплетена мамою пов’язка на голову. Усі чотири знімальні дні потрібно було вдягатися в той самий одяг, тож викручувалися, як могли – відтирали й відпирали усі оті соуси-креми, аби назавтра виглядати належним чином.

Не за сценарієм

– Усі оті бійки та суперечки, які ви бачите на екрані, – абсолютно правдиві й не зрежисовані, – запевняє Ярослав. – Ніякого сценарію нам не давали, усе відбувалося само собою. Стосунки між деякими учасниками були украй напружені. І цькували одне одного, і принижували – усяке було. Мене, наприклад, Діма Павлюков постійно селюком дражнив, Оксану Мансирову Діана Бабошина та Ангеліна Зарваницька постійно довбали. Пізніше усе стало на свої місця. Усе було правдиво й не награно. І у темній кімнаті ми там жахалися, чортихалися й реготали насправді, і по селу бігали, випрошуючи продукти, і капостили, і харчі псували, і тягли одне у одного усе, що погано лежить. А що поробиш: конкуренція була скажена!

Це нам, глядачам, здається, що усі учасники досвідчені кулінари й знають, як готується той чи інший делікатес. Насправді ж підказок не було і їм доводилося підключати інтуїцію, експериментувати, фантазувати й імпровізувати.

Найважчими, за словами Ярослава, завжди були колективні конкурси. Коли страву потрібно готувати спільно з людьми, котрі тебе абсолютно не розуміють і не хочуть прислухатися. Кожен, так би мовити, тягне ковдру на себе, а в результаті усі отримують чорні фартухи.

В індивідуальних конкурсах Ярик був на висоті. Приготовані ним борщ, хот-дог із суші, три страви за 20 хвилин (качка, салат та закуска) були визнані суддями найкращими. Сім разів наш земляк був капітаном, п’ять разів одягав чорний фартух – за кілька місяців усього довелося пережити.

Згадує, як у полі рвали колоски і ціпами в мішку їх молотили, мололи борошно, як кабана розбирали, як черв’яків у блендері збивали і куштували сирими, як із шоколаду виготовляли чашку та блюдце, як півтори години просидів за ґратами – усе не перекажеш, а ще стільки усього цікавого було.

Приміром, візит компанії наших земляків на батьківський конкурс, до Ярика аж шестеро приїхало. До Ангеліни Зарваницької – лише мама, а до Оксани Мансирової – мама, маленька донечка, сестри та брат.

Буде розвиватися

Учасники проекту дуже важко розставалися, адже, попри конкуренцію та напругу, усіх їх об’єднала казка «МастерШеф».

З попереднього місця роботи Ярослав Бреус пішов, хоче використати отримані на телешоу навички та розвиватися далі. З Женею Злобіним, Вітею Перехрестом, Оксаною Мансировою та Самвелом Адамяном вони особливо здружилися, спілкуються постійно. І планують винаймати у столиці квартиру та продовжувати займатися кулінарією. Вони тепер мають великий бонус – участь у такому солідному проекті й майстер-класи від найкращих кулінарів.

– Мене тепер постійно впізнають, – каже Ярослав, посміхаючись. – Поки від Києва додому доїхав, четверо дівчат причепилися, фанатки. А що? Я хлопець молодий, нежонатий, готувати вмію – буду вибирати достойну наречену.