tuber27 учнів З-б класу Березнянської школи Менського району перед святом останнього дзвоника терміново перевірили на туберкульоз. Автобусом відвезли у Менську лікарню, зробили рентген, реакцію Манту. Приблизно рік тому всьому класу прописували таблетки проти туберкульозу «Піразінамід». Адже в цьому класі вчиться дівчинка Валентина Донченко, яка періодично перебуває в обласному протитуберкульозному диспансері.

«Наших дітей опромінюють»

Батьки розказують: Валя у другому класі майже рік провела у тубдиспансері. У третьому класі, ближче до весни, її знову туди забрали, вона пролежала два місяці. Відпустили додому, дали довідку, що здорова, може відвідувати школу. Провчилася буквально день, як її, сестру Таню й брата Сергія терміново викликають у тубдиспансер. У цей же час Петро Хомрач, головний лікар Менської райлікарні, виділяє автобус. Третій клас везуть у Мену, направляють на рентген і на реакцію Манту.

Батьки Лариса Момот, Тетяна Дмитренко, Оксана Дмитренко, Любов Заїко, Тетяна Шумна обурені:

— Наших дітей опромінюють. У зв’язку з чим? Яке право лікарня мала випустити дитя, не поставивши остаточного діагнозу? Адже Валю знову поклали в лікарню, — не розуміє Оксана Дмитренко.

Батьки кажуть, що живуть, як на пороховій бочці. Бояться, щоб не захворіли на туберкульоз і їхні діти.

У минулому році від лікарні безплатно всьому класу давали таблетки «Піразінамід». (Препарат особливо ефективний у хворих із вперше виявленим деструктивним туберкульозом, туберкульозом легень із порушенням структури легеневої тканини. — Авт.).

— Я купувала вітаміни до них і «Карсил», щоб не посадити печінку, — говорить Тетяна Дмитренко. — Три місяці пили.

— Валерії Сьомушкіній з нашого класу від них погано стало. Мама Оксана Сьомушкіна з донькою їздили в Чернігів, — згадує Оксана Дмитренко.

Батьки третьокласників змучені, схвильовані і злі. За свої гроші найняли автобус. З’їздили у село Бігач, воно за 11 кілометрів від Березни, подивилися, в яких умовах живе сім’я Донченків.

— Якби не оця хвороба, нам було б усе одно. Хай вони там як хочуть, так і живуть. Але ж наші діти ризикують, — пояснює вчинок Тетяна Дмитренко.

Батьки стверджують, що під час відвідин Донченків з їжі у них не знайшли нічого.

— Хліб, саме основне, має бути в хаті, — говорить Лариса Момот. — Не видно, щоб хоч кришка була. Антисанітарія полнєйшая, бардак страшний. Ми до батька: «Папа, ну, як це так? З такою хворобою дитяті треба харчування. І масло, і яєчко, і молоко». Відповідає: «Я в магазині куплю і окорочок, і кусок сала». А перед цим жалівся, що не було 10 гривень на лікарню. Каже, як нема грошей, в магазині фермера Бондаренка в борг пишуть. «А чим ви борг цей віддаєте?» — питаємо. Він мовчить.

— Хто там що купляє… — сумніваються жінки. — Видно, вони вживають горілку. Ми не проти дитяти. Ми за дитя! Ми за те, що треба рятувати Валю! Папа сказав, що вона їсть тільки овочі. Сала, м’яса зовсім не вживає. А в школі вона їсть усе! Дівчинку шкода. Ми своїм дітям кажемо: не їсте — віддайте Валі, будь ласка. Додатково у школі Валю годували, — стверджує батьківський комітет. — 3 них ми ніколи не брали грошей ні на ремонт, ні на подарунок, ні на Новий рік. На свято Миколая своїм дітям купували подарунки і Валі купували й дарували.

— У тому році направляли її в Чернігівський санаторій «Зелений гай». Вони дівчинку не пустили, — дивуються. — Батько сказав: «Що ж, у неї воші були».

— Кажу йому: «На цей год віддайте в санаторій дитя», — додає Лариса Момот.

— А він: «Мої діти прийдуть додому, вони хочуть побігати по своєму двору». Я кажу: «А у вас по двору бігать можна? Там же нема де побігати. Там же сміття!». Там нема умов не тільки для хворих, але й для здорових дітей. Можна жити бідно, але чисто.

Жінки і дивуються, й обурюються водночас, що вдома у Донченків нема ні курочки, ні гусочки, ні кози.

«Як у мене холодильника нема, той їсти нема чого?»

Батьки дитини Володимир та Ірина Донченки стверджують, що у них у сім’ї все нормально. І претензії батьківського комітету класу — це «наїзди».

У п’ятницю, 24 травня, батьки були у Чернігові, у тубдиспансері. Там і найменша Валя, і старші Таня та Сергій.

— Що вам сказали — діти хворі, здорові?

— Здорові. Обстеження проходять. У Валі, сказали, легені чисті. Таня здорова і Серьожа здоровий, — говорить мама Ірина.

— У Валі шрам на легенях після пневмонії, — додає батько. — Думали, що туберкульоз, почали лікувати в тубдиспансері. Це було два роки назад, і після того все почалося. Лікування безплатне, а поїздка — щотижня 200 гривень треба. (Ого! Дорога Чернігів-Березнатуди й назад для двох коштує до 40 гривень. Але ж можна одному їздити. Щось надто багато витрат виходить у Володимира. Як добратися з Бігача до Березни? Можна пішки, можна велосипедом. — Авт.). Щоб же й купить щось, з порожніми руками не підеш. Як наших дітей сюди привезли, батьки однокласників почали обурюватись. Я думаю через те, що ми багатодітна сім’я. А треба то картошку принести в школу, то консервацію. Ми не в змозі.

Такі погрози від батьків були! Казали, щоб діти взагалі в школі не появлялись. Казали, здавайте в інтернат. Я працюю у фермера з ранку до ночі. Працюю і не встигаю нічого зробить по дому.

— А скільки платять?

— Смотря що робиш. За день гривень 60-80. Вважають, як у мене холодильника нема, то й їсти нема чого? Сьогодні приготували — з’їли. Не з’їли, віддаємо собакам, готуємо свіже. Холодильник, запаси, заморожувать — у нас такого нема. Хліб купую щодня. Магазин поряд, 50 метрів пройти. Наприклад, діти захотіли мандарини, апельсини, все їм є. Я ніколи не відмовляю. Наприклад, увечері: «Папа, хочу чогось смачного». Піду котлет візьму або ковбаси, печива.

Володимир розказує, що дома є картопля, овочі, консервація. 26 соток городу повністю засаджують. А от грошової допомоги від держави нема. Взимку на тещину пенсію живуть. Спасибі, що помагає.

«Ти ж дитя заразила!..»

Бабуся Катерина Олександрівна живе із сім’єю доньки Ірини по сусідству. Підтверджує, що доходи у сім’ї — те, що зароблять у фермера або по людях.

— Володя й Ірина випивають?

— Було, конєшно, було. Ну, останній час, як діти лягли в лікарню, жодного разу такого не траплялося. А там Бог їх знає, — додає.

Катерина Олександрівна розказує, що Ірина працювала у колгоспі дояркою. Дочка стала на її групу корів, коли сама вона пішла на пенсію.

Зять Володя із Світловодська. У міліції робив, по п’янці встряв у квартирну кражу. У Домниці (Менський район, у селищі Макошине — «ментівська» зона) відсидів п’ять років. У Бігач на роботу привозили із Домниці, так і познайомилися з Іриною. У сім’ї Донченків уже хворіли на туберкульоз.

— Миша (син) зійшовся з жінкою, — розповідає Катерина Олександрівна. — Вона кашляє і кашляє. Я кажу: «Надя, ти больная». Тут давай Миша кашлять! А Надя прийде, і все ж Валю на руки. А Валя ж така, цілуватися лізе, ласкава.

— Син Миша кашляє й кашляє, положили в тубдиспансер, — продовжує Катерина Олександрівна. — Після того побрали всіх дітей, провірили. Валя якраз перейшла у другий клас. Таню поклали через неї, бо Валя крику наробила, не хотіла одна лежать. Валю лікували, а Тані вітаміни давали.

І нам, вдома, прописали таблетки «Тубазід». Від них температура піднімається, в сон клонить, я покинула їх пить. І дитяті прописали, Се-рьожі. А дитя сонне ходить від них, плаче, каже: «Головка болить, головка болить». Потім мені люди розказали: «Візьми чотири таблетки, собаці дай». («Тубазід» — лікування всіх форм туберкульозу. Собаки мають гіперчутливість до отрути, яка є діючою речовиною в цих ліках. — Авт.).

«Дитина була не заразна»

Заступник головного лікаря Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру, кандидат медичних наук Ярослав Вольський:

— Наданий час (30 травня) дитина Донченко Валентина Володимирівна, 2004 року народження, перебуває у нас у закладі на діагностиці. По всіх даних, а саме по рентгенологічних та інших додаткових обстеженнях, ми не спостерігаємо у дитини активного туберкульозу. Дівчинка до того, як поступила до нас, була не заразна для дітей. Через контакти з нею батьки можуть не хвилюватися. Дівчинка, коли відвідувала школу, була здорова.

— Діти приймали «Піразінамід» для лікування. Таке практикується, що призначають всьому класу?

— При необхідності, звичайно, призначається профілактичне лікування.

— Батьки однокласників Валі стурбовані, що дівчинка вдома недоїдає. Це може спричинити загострення хвороби?

— Це один із варіантів. Загострення можуть викликати і недоїдання, і переохолодження, і стресові ситуації. Воно все разом збирається.

— Якщо дитина вилікувалась, вона весь час перебуватиме на обліку у тубдиспансері?

— Людина, яка хворіла на туберкульоз і яка вилікувалася, знімається з обліку. Це здорова людина. Мікобактерія вбивається, і все. А рецидиви — дуже й дуже рідкісне явище.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч».

Коментарі закриті.