У комітеті Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики розмірковують над варіантами запровадження мовних квот для друкованих видань в Україні.

 

Після голосування у першому читанні за проект закону про забезпечення функціонування української мови як державної видавці й представники медіа-бізнесу побоюються дискримінації друкованої преси.

Голова комітету свободи слова Вікторія Сюмар сказала:

“Ми включилися в підготовку поправок до законопроекту про українську мову в контексті поетапного переходу на українську мову друкованих видань”.

“Коли впроваджувалися мовні квоти на телебаченні та радіо, це робилося з дуже простою метою – для створення робочих місць”.

“Українські пісні на радіо – це робота і для музичних гуртів, і для студій звукозаписів. На телебаченні після запровадження квот помітно збільшилася кількість україномовних телепередач, знятих українцями і в Україні”, – зазначила Сюмар.

“Це гумористичні шоу та пізнавальні програми, телепрограми і фільми. Ми фактично запустили виробництво українського кіно і серіалів. А це – і актори, і режисери, і автори сценаріїв – величезний пласт креативного класу, який отримав роботу”, – продовжила вона.

Сюмар непокоїться, що українці, які звикли читати російською, купуватимуть російський контрабандний продукт: мовляв, журнали, глянець та газети з Росії можуть потрапляти на наш ринок через схід.

“Ми фактично будемо вбивати свого рідного виробника, а це нікому не потрібно”, – припустила парламентар.

На думку Сюмар, читача треба привчити читати українською, а для цього потрібен певний перехідний період. І зробити це необхідно так, щоб і галузь вижила, і журналісти, верстальники та редактори не втратили роботу.

На її погляд, можна виділити 2-3 роки, протягом яких видання мусить перейти на українську мову, або ж запропонувати поетапність: впродовж першого року 25% української, другого – 35%, далі – 50%.

Джерело: Голос України

Коментарі закриті.