Так і хочеться вийти з хати і покачатися в снігу! А які ще зимові розваги є на Чернігівщині? Не для тих, у кого грошей повно (ті собі що хочеш можуть дозволити), а для звичайних людей, як ви і ми.

Геннадій Примаков, міський голова, Мена:
— На цих вихідних, у неділю, 10 січня, влаштували на стадіоні «Колос» у Мені хокейний турнір. На Кубок мера. Брали участь три команди: ХК «Мена», ХК «Борзна» та ХК «Бахмач». Бахмацька команда зайняла перше місце, Мена друге, Борзна — третє. Змагання розпочалися о 10 ранку. Офіційно закінчилися о третій дня. Зібралося близько двохсот чоловік. Після хокею народ не розійшовся, каталися на ковзанах. Для вболівальників була безкоштовна шурпа, 50 літрів, булочки, узвар. їжі всім вистачило. Спиртного не було. З міського бюджету на цей захід не пішло ні копійки. Був спонсор, Валерій Гайдукевич. Він і призи командам роздавав, у конвертах. Але скільки, я не знаю, не вникав.

Тамара Курочка, молодша медсестра райлікарні, Мена:
— Старші люди виходять у центр до ялинки, розважатися. Для дітвори є дві невеликі гірки. Молодь виходить під вечір. Наші люди їздили дивитися на ялинку, що біля сирзаводу поставили. Кажуть, гарніша, ніж у центрі Мени. Хоча біля неї немає розваг і сиром безкоштовно не пригощають. Ще ходимо у будинок культури. На свята хороші концерти влаштовують. Є й кінотеатр, фільми крутять. У центрі окремого майданчика для катання на ковзанах немає, для цього є річка. Ковзани — не для мене. Я як стану, так і впаду, ноги повикручую. Хлопці на картингах катаються, як річка замерзає.
Любов Моцар, пенсіонерка, Старі Боровичі, Щорський район:
— На нашому кутку малечі мало залишилося. На санках катаються, у сніжки граються, баб снігових ліплять. Як і ми колись. На річці на ковзанах катаються. Біля школи спуск до річки є, на санчатах добре з’їжджати. Дітвора, напевне, і зараз там катається. Діти мої, як у школі навчалися, кожного року з учителем фізкультури в ліс на лижах ходили. Естафети проводили.
Для дорослих у цьому році наша завклубша новорічний вогник робила. Хоч якось розвіялися.

Ніна Сидоренко, соцпрацівниця, Форостовичі, Новгород-Сіверський район:
— Клубу у нас нема, тож молодь збирається вечорами по хатах, у карти грають. Вдень діти на санчатах з гірок катаються. Шкода, що нема таких снігів, як раніше. Засипало двори, наметало снігу по дахи. Ми на дах залазили із санчатами, а в кого не було — із металевими ночовками (ночвами). Підстелеш у ночовки сінця чи соломи, сядеш і — вниз. А як випадеш із цієї «карети», то ще попопідстрибуєш вниз по трамплінах.

Сергій Гарус, ріпкинський селищний голова:
— Уперше у цьому році залили у Ріпках каток. Прокат ковзанів — 30-40 гривень (відповідно для дітей і дорослих) за годину. У мене ще не дійшли ноги покататися. А в дитинстві я любив ковзани, хокей. З хлопцями зі свого кутка ходив на озеро Пель. Ковзани прикручували до черевиків, і — вперед.

Леонід Ващук, завідувач щелепно-лицевого відділення Чернігівської обласної лікарні:
— Стикаюся з наслідками зимових розваг. Був пацієнт із Березни Менського району — катався вночі на снігоході, врізався у дерево. Отримав такі травми, що на два роки дали інвалідність. Інший, із Прилуцького району, взимку стріляв горобців із пневматичної рушниці, а попав собі в обличчя. Кулю витяти, відправили додому.

Ніна Сильченко, Щорс:
— Я вже на пенсії, мені не до розваг. Але є двоє внучат, по три роки, двійнята Даша і Діма. Саджаємо з дочкою на санчата і катаємо, я одне дитя, а дочка друге. Э гірки ще рано спускатися, в сніжки граємо, паличкою по снігу малюємо. Просять: «Бабо, намалюй сонечко». Малюю кружок, а вони вже промені, ротик, все інше. Возили їх на ялинку. Але там розваг ніяких не було в цьому році, ні гірок, нічого. Тільки концерт.
Я народилась в Острі. Малими катались на «Чортовому колесі». Старші в лід вбивали кілок, до нього кріпили дуже довгу палицю. На один кінець прив’язували санчата, хтось сідав. А інші брались за вільний кінець, бігли і щосили їх розкручували по колу. Опаснувато трохи, бо й вилітали з тих санчат на ходу. Але весело. Та й снігу тоді було стільки, що до даху діставав.
Тетяна Ляшиченко, менеджер ТОВ «Дружба-Нова», Мала Загорівка, Борзнянський район:
— У мене двоє хлопців — старшому сину Едику двадцять років, молодшому Артему — чотирнадцять. Найкраща розвага для них взимку — сніговий футбол. Це як звичайний футбол, тільки замість кросівок — валянки. З іншими хлопцями зідзвонюються, і давай гайсати з. м’ячем по заметах. Прибігають мокрі, у снігу! Зате щасливі. Ще в нашому селі діти люблять кататися на ковзанах на копанці. У нас школа в селі — тридцять учнів. Звісно, ковзани ніхто дітям не видає, все за кошт батьків. Менший син любить зимову риболовлю. Як піде на Борзенку, може із сотню рибок з долоню спіймати за раз.
А дорослі дуже й не розважаються. Один-єдиний новорічний концерт у будинку культури був 30 грудня, з Дідом Морозом і Снігуркою. Ото й усі нам розваги. Ще можемо на шашлики вийти. Як була малою, родом я з села Бреч Корюківського району, то найцікавіше взимку було рити в снігових купах траншеї, коридори та схованки. Але ж тоді снігу було!

Іван Головешко, директор Коропської ЗОШ:
— Уже років 20 у нас традиційна зимова розвага — змагання з риболовлі. Команди збираються на Десні біля села Оболоння Коропського району. В народі ця розвага отримала назву «Петровська риболовля». Був колись у нас депутат Петров. З’їжджаються не тільки з району. Чоловіки, жінки, сім’ї. Буває і по 20 команд. Дозволяється ловити на дві вудки, через три години — підведення підсумків. Призи у нас і за найважчий улов, і за найбільшу та найменшу рибину, і за найоригінальнішу. Якось впіймався рак, його випустили назад у річку. А рибалці подарували казанок. Зазвичай у нас призи по темі. Комусь рибальський ящик, комусь бур, а ще зимові та літні вудки, блешні.

Ганна Клюй, пенсіонерка, Холми, Корюківський район:
— З новим сільським головою (Віталієм Запорожцем) і розваги нові з’явилися. На Новий рік поставили в центрі п’ятиметрову ялинку. Після концерту і розіграшу призів у будинку культури там водили хороводи, святкували до третьої ночі. На Старий новий рік планується вогник у клубі для тих, кому за тридцять. Такого раніше не було. А ще селом ходитимуть Дід Мороз і Снігурка, котрі будуть вітати людей з Новим роком по хатах. На 19 січня також великі плани. Прорубати ополонку, поставити східці, і щоб холминці пірнали в воду. То нам більших зимових розваг і не треба.

Ольга Неліп, пенсіонерка, Морівськ, Козелецькии район:
—У нас у селі дуже гарна Десна. Живу на самому березі, річку з вікна видно. Розважаються в нашому селі лише діти — катаються по берегу на санчатах. Так хочеться піти на них подивитися і самій, може, молодість згадати. Та вийти не можу. З місяць тому зламала ногу. Сиджу сиднем, тільки у віконце за життям споглядаю.

«Вісник Ч».