Меняни вже заплели коси Сонцю

Дружно і весело прогнали зиму на святі «Зустріч весни» у Мені, ініційованому головою Менської районної ради Олександром Мисником, що відбулося на місцевому стадіоні.

Задум Олександра Петровича підтримали народний депутат України Валерій Давиденко, місцеві підприємці, територіальні громади району. Отож дійство було різноплановим і веселим.

 

Аматорські колективи додавали публіці настрою жартівливими піснями й запальними танцями, ігри й конкурси відволікали дорослих і дітвору від мінусової температури, гарячі млинці, куліш і чай зігрівали тіло й душу, а лотерея кожному дарувала надію на супер-приз.

 

«Світи, Сонце, веселіше!»

Років з п’ятнадцять у Мені так урочисто не відзначали Масляну, не стрічали гуртом весну. Отож вітальні слова Валерія Давиденка, якому довірили офіційно відкрити свято, про відродження народних традицій меняни й гості схвалили заповзятими оплесками.

 

Жителі міста, дальніх і ближніх сіл йшли та їхали родинами, з друзями, колегами, сусідами. На стадіоні зібралися всі, хто любить веселощі й сміх, смаколики й розваги.

 

– Свято гарне, як ніколи. Люди давно так не веселилися. Ми усією родиною тут – батьки, чоловік, я і син, – розповідала Людмила Велігодська. – Синові сподобався куліш. Дома я такого не варю – з пшоном і підребринкою, наваристий і запашний.

 

Чиста тарілка Дмитрика засвідчує, що страва хлопчині справді сподобалась.

 

Черги – за глінтвейном, чаєм, млинцями й варениками, всілякою смажениною і печениною, салом і ковбасами. Величківські куховарки прибули на свято із пересувною піччю. Завідувачка клубу Віра Падалка не встигала на всіх охочих напекти млинців, а бібліотекар Ольга Горбач – частувати.

 

Золоті, мов сонце, млинці були й у Синявських кулінарок із клубу «Господарочка». Мала нагоду поспілкуватися з його президентом – пенсіонеркою Зінаїдою Рубан.

 

– З борошна другого сорту печемо, на дріжджах і воді замішуємо, – каже господиня. – Гречаного борошна не знайшли цього разу, але людям наші млинці смакують.

 

Млинці смажилися, куліш булькав, сало шкварчало, народ чаркувався. Тим часом дівчина – весна з імпровізованої сцени закликала весноньку й наказувала сонечку світити веселіше. Хоча довкола красуні вихором танцювали сніжинки. Зима ще впиралася з останніх сил, але опудало (таке, по-моєму, симпатичне) намагалися смикати хлопчаки. Згодом, як фінальний акорд дійства, воно спалахне очисним вогнем.

 

Публіка веселилася, малеча каталася на санчатах, запряжених у трійку коней. Стадіон гудів, мов вулик. Юнки заплітали з барвистих стрічок-«променів» коси Сонцю. Сміливці стрибали через скакалку, що швидко вертілася в дужих чоловічих руках. Наталія і Олег таки настрибали приз – шампанське і цукерки.

 

Попри веселощі, всі потайки чекали розіграшу призів.

 

Холодильник– для онуків

Доки самодіяльні аматори виспівували про нерозумну Галю, котра поїхали з козаками, про хлопців, що розпрягали коней, про дядька Яшу, народ тягнувся до гаманців і продовжував купувати лотереї. Купа призів вабила і малечу (особливо ж великі торти), і їхніх батьків. Загалом було куплено аж 1898 квитків. Зібрано на лікування маленького менянина Сашка Бабича майже 19 тисяч гривень.

 

Авторка цих рядків приїхала на свято з надією виграти порося. Та не було такого дива серед призів. Були живий баранець, селфі-палки, планшети, флешки, праски, чайники… Місцеві підприємці Володимир Булавка (очільник районної організації партії «Наш край»), Володимир Литвиненко, Анатолій Паршин, Сергій Євус, Віктор Скиба, Анатолій Скиба і Михайло Хамула стали спонсорами свята.

 

– Люди хотіли свята, і ми не поскупилися, – коротко скаже Володимир Булавка, коли спіймаю на хвилинку в гурті менян.

 

Діанка Первакова аж світилася, пригортаючи планшет. Один квиточок придбала – і фортуна посміхнулася. Дівчинку відразу оточили допитливі дітлахи.

 

Медсестра Менської ЦРЛ Марія Плясунова, вже знайома мені по шоу «Кохання з першого погляду», виграла великий торт і поспішала, щоб поділитися ним із друзями.

 

– Ми з чоловіком Сергієм купили аж десять лотерей, – зізналася вчителька із села Куковичі Тамара Рогова. – Звісно, новенька праска в домі буде не зайва. Але купували квитки не задля призів – хотіли підтримати хвору дитину.

 

Щирим прагненням прилучитися до порятунку Сашка керувалися й інші учасники дійства. Валерій Давиденко придбані лотереї подарував Наталі Ільченко та Оксані Носенко. Мабуть, за спечені жінками смачненькі млинці – з димком, з пилу-жару.

 

– Як не радіти? – дивується Олена Мироненко. – Тепер і я маю великий персональний планшет.

 

Менянці Тетяні Чичкан пощастило найбільше – саме вона виграла двохкамерний холодильник, що муляв око власникам лотерейних квитків.

 

– Трохи щаслива, бо завжди виграю, – не таїть радості Тетяна Іванівна. – Думала, що хоч маленьке щось, та буде моє. Аж тут – холодильник! Подарую дочці Юлії й онукам. Двійко хлопчиків у неї.

 

«Везучу» лотерею витягав онук Владислав Нагорний. Правда, хлопчина мріяв про планшет. Відтак був трохи розчарований, хоча радів за бабусю щиро. Коли ж зрозумів, що виграш стоятиме на їхній кухні, – повеселішав. Втішений і зять Валерій, якому треба цінний виграш доставити додому.

 

Свято скінчилося, а враження вируватимуть довго. У Прощену неділю меняни серцем сприймали вітання-побажання миру й доброго здоровя від народного обранця, від очільників району. Зичили гараздів одне одному й перепрошували за ймовірні провини. Весна настане за календарем, а душевний спокій – від любові до ближнього й готовності громадою зарадити чужій біді.

 

Ольга ЧЕРНЯКОВА Фото автора

Коментарі закриті.