У Менській районній лікарні протягом десяти днів видалили три селезінки, – пише Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч».

У Геннадія Макарова, березинця, колишнього харків’янина, селезінка лопнула від роботи. У Джеймса Ліна, лондонця, вихідця з Китаю, — від удару, коли стрибав із тарзанкою. У Олександра Ребенка, макошинця, учасника АТО, — від удару у живіт під час бійки.

— За десять днів — три селезінки! — дивується— Буває, за один чи за два роки — три поступає.

По-науковому операція з видалення селезінки називається спленектомія. Сплен перекладається з грецької як селезінка, ектомія — вирізання.

«Вскрили живіт, а він повний крові»

52-річного Геннадія Макаренка із селища Березна прооперували третього серпня.

— Таскав сітки з картоплею, — розповідає. — Після роботи посиділи, випили. А потім раз — і отак-от. Думав, виразка. Зліва боліло. Віддавало посередині, вправо. Я мучився. Непритомнів, падав.

«Хто вас ударив?» — запитували у лікарні, — згадує Геннадій Анатолійович. — Да ніхто мене не ударяв. Я вже другий рік мучуся із животом. Важко поробив — зовсім зле стало. Хто мене міг ударити, якщо я — колишній самбіст. Рукопашник. Я, взагалі, колишній мент. Із Харкова. Сидів на Макошині. За убивство. Десятку (років) навалили.

Геннадій Макаренко звільнився у 2013 році. У Харків не поїхав. Каже, нема до кого. Залишився у Березні. Разом із жінкою живуть у занедбаній хаті. Працюють за наймом.

— Усе нормально, — говорить про самопочуття. — Молодці лікарі, медсестри. Молодчаги. Ставлення дуже гарне. Як поступив, запитали: «Є гроші?» Кажу: «Нема. Туз привезе (Саша Туз, господар, до якого часто наймаюсь). Позичить мені». Відразу після операції цікавляться: «Знеболювальне?» Кажу: «Да нічого не треба». Звик терпіти. Не повірили, що не треба, укололи знеболювальне. Приходять під час обіду. «Може, погодувати?» Кажу: «Зараз встану». А у мене трубки з живота висять. «Ні-ні, я принесу», — говорить сестричка, приносить у палату.

При оперуванні Геннадія Макарова виникла нестандартна ситуація.

— Була підозра на перфоративну виразку шлунка, — розповідає хірург Михайло Семененко. — Йшли оперувати, як на виразку. Вскрили живіт, а він повний крові. Це буває, коли розрив печінки або селезінки, дуже рідко — коли розрив брижейки кишківника. Зробили ревізію внутрішніх органів. Вийшли на селезінку. Бачимо, розрив. Поздовжній, біля кореня.

Геннадій Макаренко пролежав у відділенні 11 днів.

— Із усіх хворих з ним виникло найбільше проблем — грошей на лікування не було, — говорить Федір Надточій. — Ми на нього витратили всі свої запаси лікарняні. Підчистую, — сміється завідувач відділення. — Після операції детально розпитували, чи не побив хто його. Сказав, що дуже важко перед цим робив. Якщо важко поробиш, може виникнути спонтанний розрив. Тобто розрив без видимої зовні причини. Спонтанні розриви спостерігаються набагато рідше, ніж травматичні. Колись у мене хворий був, нашої медсестри чоловік, так він колоду підняв, і лопнула селезінка.

— Якщо лопне селезінка від роботи і лопне від травми — чим відрізняється лікування?
— Практично нічим. Операція одна і та ж.

35-річному Олександру Ребенку, учаснику АТО із Макошиного, селезінку видалили 30 липня. 23-го близько восьмої вечора він втрапив у бійку. Травма живота, розрив селезінки. Оперували бійця хірурги Олександра Воліченко і Михайло Семененко.

— АТОшник утік, дев’ять днів усього пролежав. Навіть шви до кінця не познімали, — згадують хірурги.

«Джеймс Лін, приїдеш наступного року?

З тарзанкою вже можна стрибати сміло, селезінки нема»

У 19-річного Джеймса Ліна селезінка лопнула від удару об воду чи об річкове дно. 25 червня у Десну біля Макошиного стрибав на тарзанці. Так називають вірьовку, яку прив’язують угорі на дерево, а потім відштовхуються, тримаючись за неї, і летять у річку.

Юнак — китаєць за національністю, підданий Англії. Студент коледжу. У Макошине приїхав у складі благодійної організації «Нащадки Арапи».

У Менську лікарню його привезли макошинською санітарною машиною.

23 червня — день народження у хлопця. Прооперували — 25 червня.

— Кажу: «У тебе два дні народження», — говорить Федір Надточій. — Він сміявся.

А було зовсім не до сміху.

— О 12.30 упав із тарзанки, — розповідає хірург. — Ударився животом. Стало погано. Думаємо, що був двоетапний розрив селезінки. Капсула була ціла, а селезінка лопнула. А потім і капсула лопнула.

Коли стало дуже погано, годині о шостій, стали бити тривогу й приїхали до нас. Він, учитель, теж із Англії, і перекладач з ними.

Приймав Олександр Подоляк. Дуже трудна розмова була. Бо дзвонили в Англію, спілкувалися. А час ішов. Олександр Анатолійович і мені дзвонив (я був у відпустці): «Що робити?».

Зробили лапароцентез. Діагностичну процедуру. Дірочка проколюється у животі троакаром (хірургічний інструмент для проколювання стінки черевної або грудної порожнини), вводиться у живіт трубочка поліхлорвінілова, з крапельниці. Троакар забирається, трубочка залишається.

При діагностуванні через трубочку виділилася кров. Це — показання до термінової операції. А вони відмовлялися. Поступив о 19.30, операція почалася тільки о 21.30. Коли дуже погано стало, згодилися. Дві години пішли на переговори. Вони дуже боялися оперуватися у нас.

— Як переконали?
— Сказали правду: якщо не прооперувати, помре. Велика крововтрата.

Я оперував, Олександр Анатолійович мені асистував, — продовжує Федір Надточій. — Оксана Наумова — анестезіолог. Операційна медсестра — Оксана Чорна. Зробили верхню серединну лапаротомію, центральний розріз. Бачимо — багато крові. Відразу — це потрібно робити дуже-дуже швидко — забрали кров. І миттєво наклали на ніжку, де проходить судина, зажим. Зупинили кров. Це найперше завдання. А потім спокійно решту крові забираєш, видаляєш селезінку, прошиваєш ніжку селезінки, і все.

Під час операції пацієнт втратив десь 1,8 літра крові, це чимало (у людині крові — від 1/7 до 1/13 ваги, це 3-5 літрів). Із них півтора літра — зробили реінфузію. Перелили кров назад. І триста мілілітрів видалили згустками.

Джеймс Лін лежав у лікарні десять днів. Віза закінчувалася. Вони її продовжували. Ми довідку давали, що лікується. Виписали четвертого серпня. Станом нашої медицини англійці лишилися дуже задоволені.

— Віддячили щедро?
— Усе, що пішло на лікування, оплатили. Близько п’яти тисяч гривень. Я запитав: «Джеймс Лін, приїдеш наступного року? Уже ж із тарзанкою можна стрибати сміло, селезінки нема». Сміється, каже: «Приїду обов’язково».

Для чого селезінка, якщо й без неї добре?

— Якщо селезінку видаляють і людина спокійно живе далі, може, селезінка зайва в організмі?

— У дитячому віці селезінка дуже велику роль відіграє, — говорить Федір Надточій. — Імунну, кровотворну. Руйнує кров’яні тільця, які вже відпрацювали. Потім, з віком, імунну функцію поступово втрачає і служить як депо крові. У ній — запас на випадок непередбаченої, крововтрати.

Це лімфоїдний орган, найбільший лімфатичний вузол організму. Величина її, у дорослого, — 120 на 60 мм, це як мобільний телефон. За формою нагадує квасолину.

Розташована у лівому підребер’ї. Стикається із діафрагмою, підшлунковою залозою, товстою кишкою і лівою ниркою.

Чим худіша і менша людина, тим важче хірургу добратися до її селезінки.

— Довжина розрізу залежить від тілобудови людини. — говорить Михайло Семененко. — Якщо грудна клітка вузька і живіт маленький, долізти до селезінки важко. Розріз при спленектомії роблять сантиметрів 25. Якщо людина повненька, з широкою грудною кліткою, дістати селезінку легше. Розріз буде менший.

Коментарі закриті.