Любов Жеребило, мати загиблого в АТО менянина Вадима Жеребила, оприлюднила в мережі Facebook щемливий пост, у якому йдеться про нещодавній похорон 34-річного Дмитра Рєзника із села Ушня Менського району, який рік тому повернувся додому з АТО.

Про це пише “Чеline”.

“Був невимовно важкий день… Хоча після смерті сина легких днів не було, але кожного разу, коли зустрічаюсь із байдужістю чи нерозумінням навколишніх, буває дуже гірко і боляче… Особливо, коли до вшанування пам’яті загиблих солдат ставляться без поваги і шани…

Був похорон 34-річного Дмитра Рєзника з села Ушня Менського району, що рік тому повернувся додому з війни… Повернувся з важкою пневмонією, лікувався більше місяця у районній лікарні, потім у тубдиспансері. А цього літа почали відмовляти ноги… Хворів весь рік, усі гроші, зароблені в так званій АТО, витратили на лікування. А потім просто зупинилося серце… Залишилась мати-пенсіонерка і сестра-інвалід… Багато людей прийшли провести Діму («Дімарика», як, плачучи, називала його мама) у останню дорогу: друзі, побратими, односельчани… Із Мени приїхали представники держадміністрації, ОТГ, військкомату, АТОвці, матері загиблих солдат.

Але не було жодного траурного мітингу. Тільки побратим, страшенно хвилюючись, розповів, що Діма був дуже надійним товаришем, і якби ще раз довелось іти воювати, він би хотів, щоб Діма був поруч… Ніхто з представників влади не виступив перед односельчанами хлопця, не пояснив людям, що вони мають своє мирне життя і завдяки скромному подвигу Дмитра, який не заховався, не відкупився, а став на захист Батьківщини, як справжній чоловік, і що війна наздогнала його на рідній землі…

Я не знаю, як достукатись до чиновників, які представляють державу, що вже четвертий рік іде війна, і треба змінювати ставлення громадян до захисників і до пам’яті загиблих.

На жаль, багато хто з них узагалі не надає значення тому, що хлопці воювали, потім померли вже вдома, після демобілізації. Мені написала в приват одна небайдужа жінка:

«Хочу поділитись з Вами, бо не знаю, кому ще це болить. Сьогодні у мене була жіночка з Покровського (село у нашому районі). Зайшла мова про АТО. Вона каже, що ці хлопці потрібні лише на війні, а потім нікому до них нема діла. Бо в них у селі помер атошник. І ніхто не провів в останню путь із почестями хлопця, ніхто не виступив і ні слова не сказав, що він був у АТО: ні директор школи, ні сільський староста, ні з воєнкомату нікого не було. Хлопця звати Володимир Щеглов, 30 років, зупинилось серце. Дуже прикро і соромно нам усім…

Простим людям прикро і соромно, і боляче… Чиновникам – ні!», – йдеться в пості.

Один коментар

  1. Хтось сказав:

    Не розумію що не так? Народ був, побратими були, влада – да яка завгодно. Що не так?




    2



    2

Напишіть відгук