Марії Сидоренко з Пам’ять Леніна долю передбачила незнайома жінка
Марія Сидоренко: “Я своє віджила, а ви, люди добрі, радійте кожному дню, що настає після ночі”.
Зозуля кує і кує їй літа. Цього року, на початку червня, 99 буде, а через рік, як Бог дасть, і сотенька її вік прикрасить. Марія Семенівна жартує: її Митрофан Петрович на небесах зачекався на неї.

Долі і конем не об’їхати

Народилася Марія у Макошине, свій перший карбованець заробила у 14 років, працюючи на сінопункті.

– Йдемо якось з дівчатами після роботи до Десни помитися, аж бачимо під чужим двором гурт жінок і серед них одна чужа, – розказує Марія Семенівна. – Покликала вона і нас, щоб погадати на планетнику на наші долі. Коли дійшла черга до мене, жінка сказала, що я народилася на молодику, довго житиму і довго не старітиму. І що судженого свого прийму за другим разом.

Марія скоро про те ворожіння забула. А згадала про чужу жінку тоді, як парубок Митрофан з Пам’ять Леніна привіз сіно у Макошине і зустрівся очима з гарною на вроду і гострою на язик Марією. Скоро і сватів заслав.

– Молода я була, заміжжя боялася, – посміхається бабуся, – відправила парубка геть. А він через рік чи два знову за своє. Цього разу подала я рушники і святий хліб старостам. У 1934 році ми з Митрофаном побралися.

Невтішні мандри

Коли у молодих Сидоренків було вже трійко дітей, голова сімейства звідкись приніс плакат, на якому були намальовані багатоповерхові будинки і писалося, що таке житло є в Алтайському краї. Мовляв, і роботи там повно.

– Як я не відмовляла Митрофана не кидати своєї хати і не їхати світ за очі – не послухав. Упертий був, прагнув, щоб усе було, як він того хоче. Де той Алтай і чого туди пхатися з маленькими дітьми? – зітхає Марія Семенівна.

У Алтаї, як виявилося по приїзду, не було ніяких багатоповерхівок. Люди жили в землянках, навколо річки, голі поля, ніякого деревця.

– Заплакала я гірко, адже з дітьми були на вулиці, під чужим небом, – каже бабуся. – Знайшлася добра жінка, забрала нас у свою землянку та й порадила швидше тікати додому. Та жінка з родиною жила на Алтаї сім років у землянці, ніде нічого не будувалося, а повернутися було неможливо, бо встигли зареєструватися, а за втечу судили або штрафували.

Брат тієї жінки був капітаном корабля, що здійснював рейси у Новосибірськ. Він і вирішив допомогти Сидоренкам покинути обіцяний агіткою «рай».

– З Божою поміччю ми доплили до Новосибірська, звідти потягом до Москви, тоді – до Бахмача, а потім уже і до Макошине, – згадує бабуся. – Прибули у Пам’ять Леніна, заходимо зі своїми пожитками і дітьми до моєї матері, а та як заплаче! Отакі були мандри, будь вони неладні.

І радість, і сльози материнства

Сидоренки знову зажили у своїй старенькій, але рідній хаті. Дітки з’являлися у них ледь не щороку.

– Семеро на світ народила, та тільки двом судилося дожити до сьогоднішнього дня – дочка в Чернігові, син – в Одесі. Торік ось дочку поховала за день до поминальних днів, – плаче старенька. – Таке горе за горем.

Працювали Сидоренки у колгоспі. Хазяїн орав землю кіньми, виконував інші роботи, а його дружина сапала пайки буряків, тютюну, картоплі, льон вибирала, іноді телятницю на фермі підміняла.

…Роки збігають, як вода. Нема вже понад 30 років Митрофана Петровича, з війни прийшов зраненим і хворим.

– Однак ми з ним встигли хату свою відремонтувати. П’ять років був паралізований – і він намучився, і я біля нього, – каже бабуся. – Я у колгоспі працювала до 70 років, там, у роботі серед людей, забувалося трохи все те, що до смерті ятритиме мою зболену душу.

Нині Марія Семенівна живе у своїй хаті з онуком Василем.

– Золотий він у мене, – хвалить, – і варить та пече усе, миє, пере. А в хаті бачите який порядок і чистота? Не в кожної жінки так є. А мій Васильок – усе для мене, і город у нас не гуляє, і у дворі не пусто. Усе як у людей.

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;The lush green course had turned brown, with naturalized sandy areas off the fairwaysWe have so many happy memories, you will be forever in our hearts.mulberry sale uk

Shawn Joseph Aucoin, who was named to the principal’s list, was the recipient of the Kirk Taylor Memorial Bursary valued at $250, the Global Geography 12 CEP prize and the Connors Transfer Limited Unsung Hero Award, valued at $250.hogan outlet
Harmful Algae 37:172 182

Barnes, M K.mulberry uk

Then Otey returned, telling the intended victim he was there to serve a warrant.toms sale

Stenson caddie Gareth Lord was able to start the tournament alongside his employer despite suffering a wrist injury as he tried to break his fall after slipping on the dried out grass as he walked off the 16th tee.michael kors uk bags
All it required was pulling out an old white polo shirt, a pair of white sweat pants three sizes too smalland knee socks left over from a fancy Easter outfit.mcm backpack for sale
prada bag

Коментарі закриті.