Макошинці й самі толком не знають, як нині зветься їхнє селище: чи то Макошино, чи то Макошине. У документах – і те, й інше. Тож через таку плутанину виникають проблеми під час реєстрації майна. «Наше слово» намагалося розібратися, який же із варіантів назви є правильним. І що макошинцям робити, аби уникнути халепи і зайвих витрат на встановлення істини.
Проблема у двомовності
У паспортах та документах жителів селища переважно записано: Макошино.
– У часи радянської влади, коли російська мова була фактично державною, селище називалося із закінченням «о», – каже секретар селищної ради Ірина Тимошенко. – У середині 60-их років минулого сторіччя відбулася реорганізація: чотири колгоспи об’єдналися у радгосп імені Шевченка. Тоді ж зробили й інвентаризацію населеного пункту, Макошине стало селищем. У свідоцтвах про право власності на житлові будинки у людей написано: Макошино. Цікаво, що самі бланки надруковані українською мовою, а внесені дані російською.
І в домових книгах макошинців, і в державних актах – та ж сама назва, на «о». І в архівних документах про історію існування селища – також.
Але.. Ірина Іванівна показує основний «документ» про достовірність назви селища: книгу «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ», датовану 1973 роком. Там чорним по білому видруковано: «Макошине».
– Плутанина виникла через двомовність, – зауважує секретар. – Тим макошинцям, котрі через це мають проблеми, видаємо довідку, що українською мовою наше селище називається «Макошине», а російською – «Макошино».
Літера до суду довела
– Наші люди жили десятиліттями у селищі і особливостями написання його назви не переймалися, – каже селищний голова Валерій Кравцов. – А з 1 січня, відколи став діяти новий Реєстр прав власності на нерухоме майно, у декого почалася морока. Приміром, один із жителів, свого часу купуючи хату, договір купівлі-продажу оформив у нотаріуса, а у БТІ не зареєструвався. Нині вирішив це зробити, а його до суду направили через оту літеру у кінці назви селища.
Справді, за словами начальника реєстраційної служби райуправління юстиції Валерія Рачкова, у документах повинні бути вписані правильні назви. Отже, треба звертатися у ті організації, де документ видали, і брати нові.
– Наскільки мені відомо, і у нотаріуса, і у земвідділі та інших організаціях через оті «о» та «е» не переймаються, – каже селищний голова. – Спокійно видають людям потрібні документи. Та й реєстраційна служба трохи заспокоїлася.
До паспортного столу
То що ж макошинцям робити тепер?
– Звісно, усю силу-силенну документів тепер не перепишеш, – зауважує Валерій Михайлович. – Просто варто здійснити перереєстрацію у паспортному столі. Коштує це усього до 20 гривень – і вся морока.
Віктор Цвір так і зробив – пішов до паспортного столу і домігся, аби йому у паспорті і в домовій книзі написали, що зареєстрований він у Макошине, а не в Макошино. І материні документи до порядку довів.
– Зробив я це після того, як один знайомий по судах попоходив. Вирішив він оформити будинок на сина, а в реєстраційній службі йому відмовили. Мотивували тим, що діловодство у них українською мовою, тож російська назва не проходить. До суду пішов. А це ж мінімум 700 гривень за позовну заяву виклав, потім за послуги адвоката ще 400. А попоїздив скільки! Матері моїй 85 років, з двома палицями ходить, то як помре – що з хатою, з землею робити?
