У Менській районній бібліотеці нещодавно відбулася фотовиставка двадцятирічного жителя Мени студента четвертого курсу юридичного факультету Чернігівського Національного технологічного університету Івана Сови.

Крок за кроком

Свої перші фотографії Іван зробив кілька років тому, коли батьки придбали цифровий фотоапарат.

Фототехніка була «добротно-побутова», без претензій на професіональність, але Іван з цікавості трохи нею побавився – зробив кілька кадрів на пустирі поблизу свого будинку. Мама, Тетяна Георгіївна, побачивши синові вправи, підбадьорила:

– Щось у цьому є, мені подобається. Працюй, має вийти!

Заняття було доволі цікавим і новим для нього – до цього, ще в школі, він займався танцями, грою на гітарі, шість років віддав панкратіону. А от на фотосправу звернув увагу вперше.

Зараз той період згадує з усмішкою. Розповідає, що працював спочатку інтуїтивно. Згодом придивлявся до робіт знаних майстрів і почав читати відповідну літературу. Незамінним помічником у процесі вдосконалення власної майстерності був і залишається інтернет.

Друзі по натхненню

Чи не найбільше з усіх знаних чернігівських фотографів Івану Сові допоміг Віталій Власенко. Його поради і зауваження не може замінити ніяка література, а його практичний досвід – невичерпна криниця професійних знань для молодших фотомайстрів, які лише стають на крило. Вчитися в нього можна і ще однієї цінної риси – чесної конкуренції.

У Івана є і, як він сам каже, його маленька муза. Це – Ірина Пиляєва, учениця дев’ятого класу районної гімназії. Познайомила їх у свій час працівник молодіжного центру Світлана Шелудько. І дуже вдало, оскільки обом творча дружба допомагає вдосконалюватися. Іван має модель, здатну зрозуміти, розвинути і втілити його творчу ідею, а Ірина – прекрасну нагоду зробити крок до своєї мрії, бо згодом, після навчання, прагне стати справжньою професійною моделлю.

– Фотограф – людина творча, – впевнений Іван Сова, – бо кожна фотографія має нести в собі якусь ідею, щось стверджувати чи заперечувати, змушувати думати, пробуджувати душу людини.

Звичайний хлопець

Іван дуже цікавий співрозмовник. Він про все має власну думку і не боїться її озвучити.
Щоб купити професійну фотоапаратуру, зумів знайти можливості заробити, не чекаючи батьківських «субсидій».

Визнанням певного рівня майстерності у фотосправі є, зокрема, нещодавня виставка робіт у районній бібліотеці і чимала кількість бажаючих фотографуватися саме в нього. У Івана Сови також вже є свій власний стиль, але й досі з повагою і увагою ставиться до маминої думки: «Якщо мамі сподобалось – значить, вийшло добре. Вона це відчуває».

Іван має багато друзів і вже навіть послідовників. Для молодших за віком менян Юлії Кугук і Євгена Хруща Іван Сова є найпершим порадником і наставником у фотосправі.

На запитання про те, ким він себе почуває у душі – юристом, професію якого здобуває у престижному вузі, чи фотографом, чия майстерність зародилася і розвивається із звичайного хлопчачого захоплення – Іван усміхається:

– Зараз, мабуть, фотографом. Але і без юриспруденції свого життя не мислю. Можливо, колись відкрию власну фотофірму, то юридичні знання знадобляться.