«Лякати мене марно, я не боюся»
«Своїх кривдників я простив, бо не відали, що творили, – говорить отець Нестор. – А от чи пробачить їх власна совість?»

Пізньої ночі 29 грудня в Подині, що належить до Миколаївської сільради Менщини, згоріла хата ієромонаха Нестора (Назарова), настоятеля місцевої недавно організованої громади Київського Патріархату. І священослужитель, і фахівці підозрюють можливість підпалу.

Із Кіровограда в Домницю

Сергій Назаров народився і виріс у Кіровограді. Був звичайним хлопцем: вивчився на зварювальника, відслужив у армії. Але його завжди цікавило православ’я, його таїнства, значення у розвитку окремої людини і цілих народів.

Вирішив почати свої духовні пошуки з Чернігова. Ігуменя чернігівського Єлецького монастиря порадила молодому чоловіку відвідати Домницький монастир, який тільки почав відроджуватися після тривалого занепаду.

– До монастиря я приїхав у 2000 році, – згадує співрозмовник. – Спочатку був послушником, потім, коли зробив остаточний вибір, постригли в чернецтво. Багато довелося докладати зусиль для відновлення обителі.

Отець Созонт (таке мав ім’я у монастирі) брав участь у хресному льоті над Україною, навіть умовив взяти до літака і Домницьку ікону Божої Матері. Домовлявся про зйомки фільму про монастир та чудотворну ікону, а зі спонсорами – про підведення до монастиря природного газу. Був навіть головою Чернігівського православного місіонерського товариства.

«Це не духовність…»

– Я довго змирявся, думав, що то власна гординя застилає мені очі, – зітхає настоятель релігійної громади Подина. – Але дивувала яскраво проросійська позиція нашої Церкви. Де ж духовність, любов до ближнього? Щоб не входити у спокусу, вирішив жити поза межами обителі.

Ще у 2004 році інок придбав за тисячу гривень невеликий будиночок у Подині. Підремонтував і почав там жити, хоча формально числився за Домницьким монастирем.

Тримав кіз, читав Псалтир за померлими по навколишніх селах.

Велике враження справили на священослужителя події Майдану, а особ­ливо позиції, які зайняли українські Церкви Московського та Київського Патріархатів.

– Ось тоді я і перестав боятися звинувачень у розкольництві, – пояснює монах. – Адже жити у розколі із власною совістю набагато страшніше.

Випадковість чи помста?

Восени він звернувся з проханням до Чернігівської єпархії Київського Пат­ріархату прийняти його. Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій задовольнив прохання інока Созонта, постриг його в чернецтво з новим іменем Нестора.

Отець Нестор був призначений настоятелем новоствореної релігійної громади в Подині. У селі провели молебень, громада одноголосно висловилася за Київський Патріархат. Вирішили просити передати під церкву Різдва Пресвятої Богородиці будівлю колишнього ФАПу.

Священослужителю, з його слів, доводилося неодноразово отримувати погрози та звинувачення від прихильників Московського Патріархату.

– Доходило до абсурду, – розводить руками отець Нестор. – То розповсюд­жували плітки, що я католик. А то взагалі казали, що хочу захопити владу у монастирі і приход у Миколаївці. Як захопити? Вийду з лісу із палицею і революцію влаштую?

А близько першої години ночі 29 грудня він прокинувся від дивних звуків з даху. Вийшовши надвір, побачив, що з-під покрівлі валує дим…

Вдалося лише частково врятувати майно, але хата згоріла повністю. З пояснень отця Нестора і згідно з висновком фахівців стало відомо, що найбільш імовірною причиною є умисний підпал.

– Ось тільки прорахувалися – лякати мене марно, – говорить погорілець. – Я вже давно нічого не боюся, окрім Божого суду.

То що ж це: чиясь злочинна дурість, необережність чи початок «гарячого» періоду міжконфесійної боротьби? Сподіваємося, що правоохоронні органи дадуть остаточну відповідь.

Коментарі закриті.