Якось вовк та заєць покумалися. Добрими друзями були. Одного разу вовк не міг нічого спіймати поїсти. Ходить такий голодний, що аж зубами дзвенить. Приходить до кума та й каже:

– Ну, куме, вибачай, але я мушу тебе з’їсти.

А заєць йому:

– Куме, ти бачиш, який я худий! Ти мною не наїсися. Ліпше ходімо зі мною, я тобі покажу такого бика, що ти будеш його їсти цілий тиждень. Бик живе у пана, що на околиці села.

– Добре, веди, – погодився вовк.

Прийшли вони до пана. А там, справді, такий бик великий, що вовк аж облизався.

Заєць каже:

– Ну, вовче, бачиш он бик. Ти до нього підійди, схопи за горло і він буде твій. Тільки вдягни оцю червону хустинку, щоб не забруднитися.

– Гаразд, – сказав вовк.

От він уже залазить на ворота, зістрибує і тільки починає бігти – а бик його як бехне рогами, що вовк упав та й помер.

Після цього вовки ніколи зайця в куми не просять.

Автор: Артем Жуковецький, учень 6-Б класу районної гімназії.

Коментарі закриті.