Директор Будинку культури села Куковичі М.О. Чичкан розцінив критику з боку громадянки О.В. Михалько як образу честі та гідності і звернувся до суду з проханням покарати останню. Це продовження історії, початок тут.

Автор переконаний, що подібні проблеми в першу чергу повинна вирішувати громада села. Якщо вона є, якщо вона дієва. Якщо ні, то чим тоді займається сільський голова і директор Будинку культури? Культура ж, це не тільки співи та танці, це і правова, і самоврядна культура, і все, що робить людину сучасною за світовими мірками.

До речі, Олена Михалько шукала справедливості, звертаючись до громади та її обранців. Навіщо вона діяла саме таким чином, знаючи, що громада найкраще від будь-кого знає реальний стан справ? Могла ж зловити на чомусь директора Будинку культури і звернутися до правоохоронних чи судових органів. Ні, зверталася до громади, і автору це вважається найбільш правильним. А от директор Будинку культури і голова сільради звернулися не до громади, котра про всіх все знає, а до суду. Навіщо, щоб вирішити справу за формальними ознаками, а не по суті?

Суддя Слісар відмовив в задоволенні позову, хоча й попередив Олену Михалько про необхідність діяти виключно в межах закону при пред’явленні претензій.

І що далі? Звісно, адвокат радитиме подавати апеляції і дійти навіть до Верховного суду, зрозуміло, це ж його заробіток. Але порядок в Куковичах здатні навести тільки самі селяни, чим швидше ми всі це зрозуміємо, тим краще. До речі, суть процесу децентралізації саме в цьому і полягає.

Прошу до перегляду: